У його рамках можна стати кондитером, продавцем-касиром, пекарем, кухарем-сушистом, монтажником устаткування та електрозварювальником. Професії опановують і чоловіки, і жінки.
...Приходжу до Львівського вищого професійного училища торгівлі та сфери послуг. Тут якраз стартують курси кухарів-сушистів. У класі — дванадцять учениць. Знайомимось.
"Я побачила інформацію про курси в інтернеті й вирішила: треба спробувати, — каже 53-річна Тетяна Азаренко з Маріуполя. — У рідному місті працювала в медичній сфері, але у Львові такої роботи не знайшла. Тож ці курси — шанс почати все з початку, забути про весь той жах, який ми пережили, й рухатися далі".
"Раніше я працювала адміністраторкою, — ділиться 38-літня Марія Четверекова з Краматорська. — А тепер прийшла на ці курси, щоб здобути нову професію. Я дуже люблю готувати. Вдома не раз пробувала крутити роли (страва японської кухні. — Ред.) й виходило дуже навіть смачно. Вдячна за цю можливість розвиватися".
"А я працювала у сфері краси, — каже 18-річна Анастасія Іванова з Харкова. — У Львові також хочу змінити своє життя. Що, як не нове заняття, допоможе в цьому?"
"Це вже третій курс у нашому училищі, — розповідає Марія Кіска, директорка закладу. — Перші два були присвячені навчанню на продавця-касира".
Зі слів директорки, охочих потрапити на навчання було троє на одне місце. Відбирали учасників за допомогою співбесід. Основна умова — реальне бажання працевлаштуватися, а не просто здобути навики "для себе". По завершенню курсу студентам видають сертифікат, завдяки якому можна в подальшому знайти роботу.
"Наш курс триває два тижні, — веде далі Марія Кіска. — Навчаємось із понеділка до п’ятниці, із 9.00 до 18.00. Навчання поділено на теоретичний блок (25%) та практичний (75%). До слова, учасники мають екскурсії в одну з найпопулярніших мереж ресторанів..."
...Я прийшла до Міжрегіонального вищого професійного училища автомобільного транспорту та будівництва, де вимушені переселенці можуть опанувати різні професії за короткий час і абсолютно безплатно.
"Нині в нас навчається вже третя група, — каже директор закладу Назарій Закаль. — Попередні дві опановували фах монтажника санітарно-технічних систем і устаткування, інсталятора. Тепер навчаємо професії електрозварювальника. Нині ці спеціальності дуже актуальні. Чимало наших випускників повернулись до рідних деокупованих міст та сіл і відновлюють їх".
Цікаво, що охочих і тут виявилось більше, ніж місць. Майже вдвічі. Під час співбесіди відібрали десятьох. Серед них — люди з Херсона, Луганська, Донецька, Харкова, Чернігова... Вік — від 18 до 56.
Графік навчання — з 10-ї до 16-ї години з перервою на обід. "Щоправда, деколи наші учасники так запрацьовуються, що й про обід забувають", — усміхається Святослав Витвицький, заступник директора.
Знайомлюсь з учасниками проекту. За зварювальним апаратом якраз працює 56-літній Віталій Доценко з Сєвєродонецька.
"У Львові живу вже три місяці, — каже чоловік. — Моя сім’я довго не наважувалась на евакуацію, до останнього відтягувала, аж поки в сусідній під’їзд влучив снаряд. Вирішили їхати...
Моя сім’я довго не наважувалась на евакуацію, до останнього відтягувала, аж поки в сусідній під’їзд влучив снаряд.
За спеціальністю я інженер-харчовик. Спробував знайти роботу у Львові за спеціальністю, але не вдавалося. Аж раптом знайшов ці курси й зрозумів, що треба спробувати. На відміну від матеріальних речей, знання у нас не може відібрати ніхто".
Серед чоловіків помічаю одну жінку. Це — 38-річна Наталія Сахно з Харківщини.
"Мені й чоловікові, можна сказати, пощастило: ми якраз були у відпустці на Львівщині, коли почалася повномасштабна війна, — розповідає жінка. — Я працювала у галузі флексографії (спосіб високого друку. — Авт.), але була змушена звільнитися. Почала шукати роботу тут, але не знайшла... Тепер опановую професію електрозварювальника. Це доволі творча робота!"
"До того ж зарплата в зварювальників висока — від 20 тисяч гривень, — каже 35-річний Григорій Круглов, який працює за сусіднім столом. — Добре, що в кожного з нас є шанс змінити життя на краще в такий непростий для країни час".