Він з дитинства мріяв стати солдатом. Його дядько і тітка служили у ЗСУ, тож часто брали маленького Фелікса з собою "на роботу". Йому там було дуже цікаво... Тож не дивно, що, закінчивши дев’ятий клас, він пішов у Чернігівський військовий ліцей, пише газета "Експрес".
Щойно хлопець здобув середню освіту, заявив, що йде воювати на Схід.
"Він пішов боронити Україну, маючи 17 років, — пригадує батько Валерій Куртаніч. — Повноліття зустрічав у Пісках, що під Донецьком... Фелікс казав, що мусить йти воювати, бо росія не зупиниться на Сході — їй потрібна вся Україна. "Якщо не я, то хто піде захищати Україну?" — спитав син, коли ми вмовляли його змінити професію".
На початку своєї служби Фелікс був оператором протитанкового гранатомета. А згодом перекваліфікувався в аеророзвідника, став працювати з дронами.
"Коли ситуація на фронті перейшла у пасивну фазу, син повернувся до цивільного життя. У 2020 році почав працювати в одній компанії оператором дронів. Також часто знімав відео для теленовин, працював над художніми проектами", — каже батько.
Коли у білорусі вирували протести, саме дрон Фелікса Куртаніча підняв над Києвом біло-червоний прапор. Подібне було і з казахстанським стягом — під час тамтешніх протестів, і з українським — у День Незалежності.
За вісім днів до широкомасштабного вторгнення росії в Україну американська агенція Reuters транслювала в прямому ефірі панораму Майдану Незалежності. Тоді до камери журналістів підлетів дрон, який переносив табличку з написом "Продам гараж на Соломі" й номером телефону російського посольства в Україні. Мало хто знає, що оператором цього дрона теж був Фелікс Куртаніч...
До камери журналістів підлетів дрон, який переносив табличку з написом "Продам гараж на Соломі" й номером телефону російського посольства в Україні.
Хлопець повернувся на фронт одразу після початку повномасштабної війни. У складі батальйону імені генерала Кульчицького Національної гвардії захищав Київщину, а саме район дамби біля сіл Козаровичі та Лютіж.
"Товариші розповідали, що під час захисту цього рубежу група з підрозділу Фелікса вийшла на "передок" у розвідку і потрапила у засідку. Їх з декількох боків накривали вогнем, і вони не могли зорієнтуватися, в який бік відступати. Фелікс підійняв дрон, оцінив ситуацію, дав цінні поради, які допомогли побратимам вийти з оточення", — згадує батько.
Після звільнення Київщини Фелікс Куртаніч одним із перших вирушив у Слов’янськ. Тут на нього покладали складні бойові завдання. Під час виконання одного з них і загинув. "Він з хлопцями висунувся під Рубіжне, у село Лозове. Там вони зайняли позиції, — ділиться тато. — Нам розповідали, що місцеві здали їхнє розташування. Підрозділ сина накрила ворожа артилерія... Не залишилося, можна сказати, навіть останків. Свого сина ми шукали за ДНК..."
Поховали Фелікса Куртаніча у селі Грижинці на Вінниччині. Указом Президента його нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня. Посмертно.
