— До наших часів збереглися понад 30 автопортретів Тараса Шевченка, понад 120 портретів, світлин... Чому ж найупізнаваніший Шевченко — саме в шапці та кожусі? Яка історія цього портрета?
— На одній зі світлин, зробленій у Петербурзі, Шевченко мав саме такий вигляд — із вусами, у кожусі та в смушевій шапці, — розповідає Марина Боровікова, старша наукова співробітниця Національного музею Тараса Шевченка. — Тарасові Григоровичу подобалося мати саме такий вигляд. Особливо у Петербурзі, де всі довкола ходили у сюртуках. Звісно, він не щодня вдягав кожух і шапку. У нього був улюблений білий костюм.
У 1906 році внучатий племінник Тараса Григоровича Фотій Красицький кольоровою літографією видав портрет Шевченка саме в кожусі та шапці. Наклад становив понад 100 тисяч. Тож саме завдяки Фотію Красицькому ми досі уявляємо Шевченка таким.
— Чи відомо, які страви, напої любив Шевченко?
— Господиня хати на Пріорці, у якій зупинявся Тарас Григорович, перебуваючи востаннє у Києві, згадувала, що Шевченко любив борщ із сушеними карасями, які готувала кухарка Федора, галушки з гречаного борошна й вареники.
Коли мав гроші, то міг піти в ресторан, замовити устриці та французьке шампанське, яке коштувало 14 — 15 рублів за пляшку. За цю суму в той час можна було купити 5 корів! Також Шевченко полюбляв чай з ромом.
І пельмені любив. Збереглася історія, як Шевченко на спір з’їв 100 пельменів. Потім йому, звісно, було дуже погано.
— Шевченка можна назвати практикуючим християнином? У радянські часи його вважали атеїстом...
— Судячи з того, як Шевченко поводився, він таки був християнином. По-перше, відомо, що дотримувався посту. По-друге, дуже часто у своїй поезії та прозі згадував Бога.
Очевидно, що Шевченко вірив у Бога, але не любив Церкву як інституцію, що насаджувала російсько-імперську парадигму. Крім того, Шевченко згадував, що дяк Совгир, у якого він у дитинстві вчився грамоти, був не надто хорошою людиною. Ймовірно, це теж відбилося на ставленні до Церкви.
— Чи відомо, скільки Тарас Шевченко знав мов?
— Окрім української та російської, він знав ще польську мову. Практично два з половиною роки — з осені 1828-го до початку 1831-го — Шевченко був зі своїм паном Павлом Енгельгардтом у Вільні (сучасний Вільнюс). Там познайомився з полькою Дунею Гусиковською. Тож удосконалив свої знання польської.
— Тарас Григорович так і не створив сім’ю, але начебто заручився за декілька днів до смерті...
— У житті Шевченка були й заможні, як-от Варвара Рєпніна, і заміжні жінки, зокрема, Ганна Закревська. Та його єдиною офіційною нареченою була кріпачка Ликера Полусмак. З Шевченком вони познайомилися у 1860 році. Ликері тоді було 19 років, а Тарасу — 46.
Шевченко у той час хотів одружитися з простою українкою. А його наречена хотіла вирватися з кріпацтва. Погляди на майбутнє у пари дещо не сходилися. Ликера мріяла про красиві сукні й перли, а Шевченко все рядив її у стрічечки, вишиванки... Зрештою, дівчина зрадила нареченого зі своїм вчителем математики. Цього вчителя сам Шевченко їй і найняв.
Після смерті Тараса Григоровича Ликера дуже побивалася. Ходила до нього на могилу, коли він ще був похований на Смоленському кладовищі в Петербурзі...
— Чи відомі обставини смерті Шевченка? I як щодо твердження, наче він помер через отруєння азотною кислотою, яку використовували при виготовленні гравюр у техніці офорту?
— Важко сказати, з яких саме причин помер Тарас Шевченко, адже розтину не проводили. У свідоцтві про смерть лікарі зазначили, що у нього була водянка (біля серця збиралася рідина). Це офіційна версія.
Шевченко на засланні й після нього часто хворів. Зокрема, у нього був тиф. Серце було вже хворе... Малоймовірно, що, виготовляючи гравюри, він міг отруїтися кислотою. Адже був досвідченим художником і мав розуміти,як з нею поводитися.
— Уже минає 162 роки з часу смерті Шевченка, але він усе ще поет ?1 у нашій літературі. У чому його феномен?
— Він прожив непросте життя і зміг залишити для нащадків поезію, яка надзвичайно влучна в абсолютно різних ситуаціях. І нині, коли триває війна, слова Шевченка актуальні...
