За останні пів року понад три мільйони наших біженців виїхали до сусідньої Польщі. І це тільки за офіційними даними! Серед тих, хто надав прихисток українцям, був і уславлений режисер Кшиштоф Зануссі. — У нас жило шестеро сімей з України, — каже "Експресу" лауреат нагород Канського, Берлінського і Венеційського кінофестивалів. — Ми з дружиною дуже перейнялися їхньою долею. Поселили в наших будинках і у Варшаві, і за містом. Помістилися всі. При тім, що були не тільки діти, але й домашні тварини. Нині залишилось лише дві сім’ї. Хто мав родичів у Канаді, полетів за океан.
Для мене це був новий досвід. Загалом же, реакція простих поляків на потреби українців була дуже позитивною. Виявилось, що у нас багато людей, готових поступитися своїми інтересами заради загальних та присвятити себе допомозі іншим. Ми знову — як у часи, коли займалися поваленням комунізму — згадали про таку річ, як солідарність. І це загалом шалено оптимістично!
— А де вас застало 24 лютого: вдома чи за кордоном?
— У Польщі. Звичайно, то був великий шок... Хоча війна в Україні точилася не один рік, але її нова хвиля стала несподіванкою. До останнього хотілося сподіватися, що до того не дійде... Нині я уважно стежу за новинами з фронту. Щовечора, о дванадцятій годині, ще раз вмикаю радіо, аби перевірити, чи у вас не сталося чогось найгіршого... Раніше ж не мав такої звички.
— Коли ви дивитесь телесюжети або ж читаєте новини з України, на вашому обличчі іноді з’являються сльози?
— Звичайно, що так. (Голос співрозмовника починає тремтіти). Я ж теж свого часу пережив війну. І для мене це щось, що нагадує дитинство. Я добре знаю, який то жах!
— Позаду — майже сім місяців повномасштабної війни. На ваш погляд, скільки вона може тривати? З точки зору режисера: до фіналу того фільму жахів ще далеко?
— Не маю дару пророцтва, але... Безумовно, ми хотіли би швидкої перемоги, але є реалії, з якими слід рахуватися. Війна в Україні може бути дуже тривалою і дуже виснажливою... Та вже сьогодні вона шалено негативно впливає не тільки на Європу, але й на весь світ... Ми стикнулись із ситуацією, якої не знали понад сімдесят років. Так, на нашому континенті вибухали конфлікти — наприклад, у Югославії, але вони були відносно малими. Натомість нині йдеться про перший справді великий конфлікт.
— Якщо уявити неймовірне — вашу зустріч із путіним, що би ви йому сказали або від чого застерегли?
— Ви знаєте, я не приписую собі тих талантів, яких не маю. І взагалі не дуже вірю у те, що його можна в чомусь переконати. Це намагались уже зробити набагато сильніші постаті — і пані Меркель, і пан Макрон, але, як бачимо, успіху не досягли... Змінити політику росії словами не вдасться. Лише — фактами!
— Скажіть, у майбутнє нашої країни, яку доведеться піднімати з руїн, ви дивитеся з оптимізмом?
— Після тієї війни Україна отримає шанс на велику модернізацію. Проте треба говорити не тільки про якісь технологічні речі, реформування економіки чи подальшу деолігархізацію, але й про суттєву зміну ментальності, чого весь час бракувало. А ще — про інакше ставлення до громадських цінностей, судових органів, справедливості як такої. Якщо Україна зблизиться із Заходом і піде правильним шляхом, це гарантує їй швидкий розвиток. Однак, кажу, зміни мають сягнути дуже глибоко. Сподіваюсь, так і станеться.
— Наприкінці не можу не спитати про ваш новий фільм "Досконале число". Коли й де він вийде на екрани?
— Свою нову стрічку я покажу спочатку на фестивалях — у Польщі (в Гдині й Торуні) та за кордоном (у Берліні або Римі). Щодо прем’єри на широких екранах наразі важко сказати, коли вона відбудеться. На жаль, після пандемії відвідуваність кінотеатрів у нас впала. Як і рівень життя загалом... У будь-якому разі цією картиною, яку ми знімали у копродукції з Італією та Ізраїлем, я дуже задоволений. Не все задумане вдалося втілити на 100%, але так ніколи й не буває.
Богдан БОНДАРЕНКО
Krzysztof Zanussi: Mieszkało u nas sześć rodzin z Ukrainy
W ciągu ostatnich sześciu miesięcy do Polski wyjechało ponad trzy miliony ukraińskich uchodźców. I to tylko według oficjalnych danych! Wśród tych, którzy udzielili Ukraińcom schronienia, był reżyser Krzysztof Zanussi. - Daliśmy schronienie sześciu rodzinom z Ukrainy - mówi laureat festiwali filmowych w Cannes, Berlinie i Wenecji. - Moja żona i ja byliśmy bardzo poruszeni ich losem. Zamieszkali w naszych domach zarówno w Warszawie, jak i poza miastem. Teraz pozostały tylko dwie rodziny. Kto miał krewnych w Kanadzie, poleciał za granicę - dodaje.
To było dla mnie nowe doświadczenie. Ogólnie reakcja zwykłych Polaków na potrzeby Ukraińców była bardzo pozytywna. Okazało się, że mamy wielu ludzi, którzy są gotowi porzucić swoje bieżące sprawy dla wspólnego dobra i poświęcić się pomaganiu innym. Znowu - jak w czasach, gdy byliśmy zaangażowani w obalanie komunizmu - przypomnieliśmy sobie o czymś takim jak solidarność. I to jest generalnie szalenie optymistyczne!
Gdzie był pan 24 lutego: w kraju czy za granicą?
W Polsce. Oczywiście był to duży szok. Choć wojna w Ukrainie trwała już wiele lat, jej nowa fala była zaskoczeniem. Aż do ostatniego dnia miałem nadzieję, że do tego nie dojdzie. Obecnie uważnie śledzę doniesienia z frontu. Każdego wieczoru o godzinie dwunastej włączam radio, żeby sprawdzić, czy nie stało się coś najgorszego. Wcześniej nie miałem tego nawyku.
Kiedy pan ogląda programy telewizyjne lub czyta wiadomości z Ukrainy, ma pan łzy w oczach?
Oczywiście, że tak. Ja też kiedyś doświadczyłem wojny. Dla mnie to jest coś, co przypomina mi moje dzieciństwo. Dobrze wiem, jaki to horror!
Za nami prawie siedem miesięcy wojny na pełną skalę. Jak długo może to pana zdaniem trwać? Z punktu widzenia reżysera: czy do finału tego horroru jest jeszcze daleko?
Nie mam daru prorokowania, ale oczywiście chcielibyśmy szybkiego zwycięstwa. Natomiast są realia, z którymi trzeba się liczyć. Wojna w Ukrainie może być bardzo długa i bardzo męcząca, ale już dziś ma szalenie negatywny wpływ nie tylko na Europę, lecz także na cały świat. Stoimy w obliczu sytuacji, której nie znaliśmy ponad siedemdziesiąt lat. Tak, konflikty wybuchały na naszym kontynencie - na przykład w Jugosławii, ale były one stosunkowo niewielkie. Teraz mamy pierwszy naprawdę duży konflikt.
Gdyby miał pan sobie wyobrazić spotkanie z Putinem, co by mu pan powiedział?
Nie przypisuję sobie talentów, których nie mam. I tak naprawdę nie wierzę, że można go do czegokolwiek przekonać. Próbowały już tego znacznie silniejsze postacie - zarówno pani Merkel, jak i pan Macron, ale jak widzimy, im się to nie udało. Słowami nie da się zmienić polityki Rosji. Tylko faktami!
Czy patrzy pan optymistycznie na przyszłość Ukrainy, którą trzeba będzie podnieść z ruin?
Po tej wojnie Ukraina dostanie szansę na wielką modernizację. Trzeba jednak mówić nie tylko o pewnych kwestiach technologicznych, reformie gospodarki czy dalszej deoligarchizacji, lecz także o znaczącej zmianie mentalności, której cały czas brakowało. A także o innym stosunku do wartości publicznych, organów sądowniczych, sprawiedliwości jako takiej. Jeśli Ukraina zbliży się do Zachodu i pójdzie właściwą drogą, zagwarantuje jej szybki rozwój. Mówię jednak, że zmiany muszą być bardzo głębokie. Mam nadzieję, że tak się stanie.
Na koniec nie mogę się powstrzymać przed pytaniem o pana nowy film "Liczba doskonała". Kiedy i gdzie zostanie pokazany?
Nowy film pokażę najpierw na festiwalach w Polsce (w Gdyni i Toruniu) i za granicą (w Berlinie czy Rzymie). Jeśli chodzi o premierę w kinach, to obecnie trudno powiedzieć, kiedy będzie. Niestety po pandemii frekwencja w kinach w naszym kraju spadła. A także standard życia w ogóle. W każdym razie jestem bardzo zadowolony z tego filmu, który nakręciliśmy w koprodukcji z Włochami i Izraelem. Nie wszystko, co zaplanowano, zostało zrealizowane w 100 proc., ale tak się nigdy nie dzieje.
Bohdan BONDARENKO
