У Польщі дослідили, як школярі з України влилися у польську систему освіти та як цей процес оцінюють директори, завучі та вчителі. Висновки не залишають ілюзій – зробити треба ще багато, пише edziecko.pl.
Як прийняли школярів з України?
Дослідження показує неоднорідну картину шкіл, до яких вступають діти з України. У понад 70% з них кількість учнів зросла не більше, ніж на 10%, а в майже 16% навчальних закладах цей приріст склав 10-15%. Збільшення чисельності — від 25 до 30% — зафіксовано у 6% шкіл. Проте навіть у тих установах, до яких вступило порівняно небагато нових студентів, їх інтеграція та включення в систему польської освіти створює багато труднощів.
Понад 55 % вчителів відзначають, що всі або більшість студентів шукають контактів з дітьми з України, а майже 60% — прагнуть їм допомогти, наприклад, пояснюючи їм різні питання, пов’язані з навчанням. Майже кожен третій респондент зауважує, що більшість польських дітей цікавляться, звідки вони походять і які звички у їхніх нових друзів. Стосунки з однолітками мають вирішальне значення не тільки для всього, що відбувається в школі, але й для розвитку молоді. У нинішньому контексті вони навіть важливіші, ніж зазвичай. Наше дослідження показало як значний потенціал у стосунках з однолітками, так і загрози, включаючи потенційне насильство з боку однолітків.
У половини учнів є симптоми депресії
Однак проблема полягає не лише в культурних та комунікаційних відмінностях, а й у психічній ситуації та емоціях, які переживають біженці та біженці. Майже кожен п'ятий респондент помічає симптоми депресії та поганого настрою у половини або більше учнів, а четверо з десяти вчителів визнають, що більшість або всі діти з України, з якими вони працюють, висловлюють занепокоєння та страх за своїх близьких. 7% своєю чергою вважає, що більшість або всі діти, які почали навчання в польських школах, мають симптоми посттравматичного стресового розладу.
Дослідження показують, що вчителі та викладачі потребують підтримки, пов’язаної з оцінкою психічного стану учнів. Майже 30 відсотків респондентів не можуть оцінити, чи є у їхніх учнів симптоми посттравматичного стресового розладу, а понад 19% стверджує, що не знає, чи є у студентів депресія чи депресія.
