Кожному респонденту казали таке: "Деякі жителі України, які залишилися, з розумінням ставляться до біженців і не засуджують, що вони виїхали і поки не повертаються. Інші ж люди, навпаки, засмучені таким вибором і засуджують їх за те, що вони виїхали і не повертаються. А яким є загалом Ваше ставлення до українських біженців у Європі?" Також опитуваним пропонувались різні сценарії, пише КМІС.
Ставлення українців та українських біженців в Європі: різні сценарії
КМІС запропонував респондентам оцінити своє ставлення до умовних категорій біженців:
- 38-річної жінки, яка має неповнолітню дитину. Вони виїхали до Європи, а її чоловік залишився в Україні;
- 25-річної дівчини, яка незаміжня та не має дітей і яка виїхала до Європи;
- 72-річного професора, який на момент вторгнення перебував у Європі з особистих обставин і продовжив залишатися там;
- 31-річного чоловіка, який сам живе в Україні, але час від часу працює в Польщі. На момент вторгнення був у Польщі і вирішив поки не повертатися, а продовжити працювати у Польщі.
У випадку всіх сценаріїв ставлення до українських біженців в Європі є досить нормальним/позитивним. Так, 75-90% українців, які зараз перебувають на території України, ставляться "з розумінням і не засуджують" їх.
Проте, відповіді різнились залежно від "сценарію". Найкраще ставлення – до жінок з неповнолітніми дітьми, чиї чоловіки залишилися в Україні. У цьому випадку співвідношення ставлення не засуджують/засуджують – 90% до 6%. "Коли респонденти чують "українські біженці в Європі", то найчастіше у них зринає образ саме жінки з дитиною", – пояснюють в КМІС.
Дещо гіршим стає ставлення, якщо "прибрати" з опису неповнолітніх дітей. Так, у випадку просто жінок без дітей співвідношення ставлення стає 87% до 9%. До чоловіка літнього віку, який і до вторгнення перебував у Європі, – співвідношення 83% до 10%; Найгірше ставлення – до молодого чоловіка, який на момент вторгнення був у Європі і там залишився. У цьому випадку не засуджують 75%, засуджують – 19%.
Українці чекають на повернення своїх співгромадян
Опитування різних інститутів показують, що більшість українських біженців хотіли б повернутися до України.
"Українське суспільство саме має бути дуже зацікавлене в цьому, щоб у певний момент біженці могли повернутися, адже крім того, що це наші співгромадяни, які заслуговують повернутися додому, це також питання післявоєнного демографічного потенціалу країни", – пояснює Антон Грушецький, заступник виконавчого директора КМІС.
Він додає, що крім безпекових та соціально-економічних умов повернення існує ще одна проблема – подолання негативного ставлення тих, хто залишився і зараз проживає на території України, до тих, хто виїхав за кордон. "Виїхали і насолоджуються Європою, поки ми тут страждаємо під обстрілами і з вимкненням світла", – такі наративи активно підтримує і російська пропаганда.
Натомість українці повинні показати, що вони дуже чекають вдома тих, кому довелось виїхати. "Зараз результати опитування свідчать, що загалом ставлення досить нормальне, що створює належне тло для повернення (коли будуть належні умови). Відповідний наратив (що українці в Україні щиро чекають на повернення своїх співгромадян) має транслюватися на різних рівнях і для різних аудиторій", – підсумував Грушецький.
