З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну до Польщі прибуло кілька мільйонів емігрантів. Хтось із них виїхав на Захід, хтось повернувся на Батьківщину. Однак є ті, що залишилися, суттєво впливають на польський ринок праці, пише superbiz.se.pl.
Соціальна структура біженців свідчить, що 90% з них — це жінки та діти до 14 років. Це впливає на те, яку роль ці жінки можуть відігравати в польській економіці та які вакансії закривати.
Так, за словами професора Доманського, те, що більшість іммігрантів — жінки, означає, що вони покриватимуть вакансії лише певних сфер економіки — тих, що пов’язані з професійними ролями, які виконують жінки (наприклад, надання послуг). Але не виробництво, яке є більш маскулінізованим.
"Однак слід припустити, що ці ролі є тимчасовими, оскільки послуги забезпечуватимуть економіку лише протягом певного періоду, а не постійно. І тому ми не можемо розраховувати на стійкий зв’язок між попитом на робочу силу та конкретною пропозицією робочої сили біженців. Доведеться рахуватися зі змінами, які, швидше за все, колись відбудуться. І це, мабуть, основні економічні наслідки", — пояснює Генрик Доманський, керівник групи досліджень методів і техніки соціологічних досліджень в Інституті філософії та соціології Польської академії наук.
Оцінюються три варіанти кількості українців, які можуть залишитися в Польщі назавжди: 250 тисяч, 500 тисяч та 1 мільйон осіб. Щоб зрозуміти, який із них найбільш реалістичний, потрібно ввести ще кілька змінних, каже професор Доманський.
"По-перше, ступінь привабливості. Польща більш приваблива для українців, ніж Україна, але менш приваблива, ніж Німеччина чи країни Заходу. І тому з трьох названих вами значень ми ближче до 500 тисяч. По-друге, ми говоримо про те, 90% — жінки з дітьми, які не залишаться в Польщі самі. Їм доведеться привести чоловіків, які врешті-решт повернуться з війни. Чи можливий такий механізм? Певною мірою це можливо. І тут більш вірогідною буде цифра 250 тисяч, а не 500 тисяч", — каже соціолог.
Проте, на його думку, близько 300 тисяч осіб, які максимально адаптуються до професійних вимог Польщі, можуть залишитися там назавжди. "Для українських сімей, які залишаються в Польщі, аргументом на користь того, щоб залишитися тут, є, наприклад, можливість для їхніх дітей потрапити до західних університетів. Однак значною мірою їхні рішення залежать від освіти та соціального статусу. Що він вищий, то більше бажання залишитися в Польщі", — переконаний Генрик Доманський.