В інтерв’ю OKO.press Каєтан Врублевський розповідає, що більшість біженців не хоче залишатися в Польщі, адже за десять місяців війни в Україні держава так і не розвинула систему допомоги. "У нас є проблема з розподілом біженців. Їм немає де жити. Поляки, які приймають біженців, отримують допомогу по 40 злотих на день лише протягом 120 днів, а потім що?" — запитує активіст.
"Коли ти український біженець у Польщі, ти або живеш, або їси"
Врублевський нагадує, що біженці у Польщі отримують одноразову допомогу в розмірі 300 злотих при в’їзді. "Але що це за гроші, якщо в них немає жодної копійки? Тоді теоретично є 500+ і можна отримати кілька сотень злотих соціальної допомоги. Але цього недостатньо. Шанси стати самостійною, наприклад, у матері з трьома дітьми, лише теоретичні", — каже він.
Так, активіст пояснює, що жінки не мають де залишити дітей, адже в яслах і дитсадках постійно бракує місць. З цієї причини вони не мають жодних шансів знайти в Польщі добре оплачувану роботу, щоб знімати квартиру та забезпечувати сім'ю. Тож мало кому вдається налагодити своє життя, пояснює пан Каєтан.
За даними уряду, близько 80 тисяч біженців досі перебувають у місцях колективного розміщення. Заступник міністра внутрішніх справ та адміністрації Павел Шефернакер повідомляв, що більше половини цих людей уже отримали роботу, тому уряд хоче, щоб вони оплачували своє проживання в центрах допомоги. "Ця ідея схожа на жарт, який матиме жахливі наслідки. Не варто думати, що біженці можуть стати незалежним протягом трьох місяців: з такою інфляцією, зростанням цін на оренду і низькими зарплатами. До цього всього треба зважати на те, що нерідко власники квартир не хочуть здавати їх українцям. Як це собі уявляє влада?" — не розуміє активіст.
"Ми знаємо, що Польща не допоможе"
Каєтан Врублевський з початку війни в Україні приймає біженців у пункті на Східному залізничному вокзалі Варшави. Це остання цілодобова точка у столиці Польщі, куди поїздами і автообусами прибувають втікачі від війни, зокрема з окупованих територій.
"Ми переконуємо українців їхати в країни, де соціальне забезпечення на мінімальному рівні пристойності. Насправді більшість із них вже знають, що не варто залишатися в Польщі. Половина людей, які виходять на Wschodnia, розраховують на автобуси, які довезуть їх до скандинавських країн: Норвегії, Фінляндії, Данії", — пояснює активіст.
Фундації "Асиметристи", до якої він входить, має з мережу контактів у цих країнах і співпрацює з гуманітарними організаціями. "Нам вдається відправляти один-два автобуси на місяць до Норвегії чи Фінляндії. Це найкращий напрямок", — каже пан Каєтан.
