Команда Бюро розшуку та ідентифікації проводить другий етап пошуково-ексгумаційних робіт у військовій частині JW 4226 у Рембертуві, східному районі Варшави.
Знахідки у військовій частині: вісім могил, рештки тіл 15 людей
Як інформує radiozet.pl, на місці, де у 1944-45 роках був табір для військовополонених НКВД, а під час Другої світової війни німецький примусовий трудовий табір для поляків, в ході роботи виявлено могили з рештками загиблих. "Ми розпочали роботу восени минулого року після тривалої підготовки та аналізу документів. Запит показав нам, що там могли бути рештки людей – в’язнів чи військовополонених із радянського чи німецького табору, який там діяв", – розповів Томаш Тшаска з незалежного відділу інформації та звітності Управління пошуку та ідентифікації Інституту національної пам'яті .
"Дослідження на другому етапі проводяться з 10 квітня. Наразі вони виявили вісім могил, у тому числі кілька братських, з рештками щонайменше 15 людей. Проводяться документально-ексгумаційні роботи, тривають пошукові роботи. Ми продовжимо дослідження до середини травня", – додав він.
Підготовку до пошукових робіт розпочали після того, як власник земельної ділянки написав у поліцію повідомлення, що на вказаній території ще можуть бути поховання в’язнів табору. Припущення підтверджуються як збереженими свідченнями очевидців, так і тим, що в 2015 році рештки були знайдені неподалік у рамках робіт, які проводила колишня Рада охорони місць боротьби та мучеництва. Заходи Інституту національної пам’яті, проведені восени минулого року, підтвердили наявність таємних поховань на території частини, повідомили в Інституті національної пам’яті. Діяльність Бюро розшуку та ідентифікації здійснюється у співпраці з Галузевою комісією з переслідування злочинів проти польського народу у Варшаві.
У Рембертуві працювала штак-квартира НКВД
Під час Другої світової війни на території заводу Pocisk у Рембертуві діяло кілька різних таборів. З 1942 року до літа 1944 року тут був німецький табір для близько трьох тисяч військовополонених і унтер-офіцерів радянської армії. Від липня до приблизно 11 вересня 1944 року, тобто до моменту вступу радянських військ у Рембертув, близько трьох-чотирьох тисяч поляків було ув’язнено на будівництві окопів, протитанкових ровів і укріплень для Вермахту.
Особливий табір НКВД номер 10 у Рембертуві був створений восени 1944 року. У лютому-березні 1945 року у ньому вже перебувало близько 2000-2500 в'язнів. Розміщувався на території довоєнного патронного заводу "Поціск". Перед відправкою в СРСР він був збірним пунктом у районі Варшави. В’язнів розмістили в головному залі фабрики та кількох менших бараках. Табір був оточений двома лініями колючого дроту та сторожовими вежами. У так званому палаці була штаб-квартира НКВД. Спочатку до табору відправляли вояків Армії Крайової та інших польських незалежних формувань. Одним із ув’язнених був командир Кедивського, генерал Август Еміль Філдорф "Ніл", заарештований НКВД у Мілановеку.
У Рембертуві відбували терміни також німці, фольксдойчі та власовці. Один із провідних комуністичних злочинців, заступник директора 10-го відділу Міністерства громадської безпеки підполковник Юзеф Швятло, який у грудні 1953 року втік на Захід, згадував: "Перший концентраційний табір для солдатів Армії Крайової та інших опозиційних активістів був організований НКВД у Рембертуві. Була побудована спеціальна залізнична колія для поїздів з масовими перевезеннями солдатів Армії Крайової до Росії.
У ніч з 20 на 21 травня 1945 року підрозділ із кількох десятків колишніх солдатів Армії Крайової та інших незалежниких формувань під командуванням Едварда Василевського напав і розбив табір у Рембертуві. Було звільнено близько 400-500 в'язнів. За різними даними, у бою загинуло від чотирьох до десятка радянських офіцерів НКВД. З польського боку кілька людей отримали поранення. У липні 1945 року спецтабір номер 10 було ліквідовано. Його функцію взяв на себе табір НКВД у Познані на вулиці Сонячна.
