Як Польща розпочала шлях вступу до НАТО?
У 1989 році Польща провела вільні вибори, у результаті яких, до влади вперше за приблизно 50 років прийшов не комуністичний уряд. Політична ситуація зазнавала змін, і країна відчувала, що їй потрібно віддалитись від радянської сфери впливу та приєднуватись до Заходу. Перш за все потрібно було подбати про свою політику безпеки.
У той час у Польщі, та в інших країнах Варшавського договору перебували радянські війська. До організації входили країни східного блоку, а головну роль відігравав СРСР. Після політичних змін у 1989–1990 роках країни-учасниці вирішили, що радянські війська, дислоковані в країнах Договору, повинні залишити територію цих країн. 25 лютого 1991 року у Будапешті було підписано угоду про припинення військового співробітництва за Договором, а влітку у Празі розпущено політичні структури. Це означало остаточну ліквідацію Варшавського договору.
Хоча Польщу радянські війська покинули лише у 1993 році, вона вже розглядала різні варіанти, у яких саме структурах вона може зміцнити свою безпеку. Однак, найкращим рішенням для країни було приєднатись до Північноатлантичного альянсу.
Перші офіційні контакти з НАТО Польща встановила ще у 1990 році, після візиту тодішнього міністра закордонних справ Кшиштофа Скубішевського до штаб-квартири Альянсу в Брюсселі. Згодом було створено Офіс зв’язку для підтримки постійного інституційного зв’язку. У вересні цього ж року до Польщі прибув Генеральний секретар НАТО Манфред Вернер.
3 липня 1991 року, через два дні після розпуску Варшавського договору, президент Лех Валенса прибув до штаб-квартири НАТО. Такі дії показували, що Польща чітко висловлює своє бажання стати частиною Альянсу. У 1992 році Польща, Угорщина та тоді ще Чехословаччина офіційно заявили, що їхньою "довгостроковою метою залишається повноправне членство в НАТО".
Основна проблема - Росія
Самі ж учасники союзу з одної сторони й підтримували розширення НАТО, а з іншої — не вели реальних дискусій на цю тему, адже основною перешкодою була Росія. Країни-члени побоювалися, що прийняття до НАТО країн, які раніше перебували в радянській сфері впливу, втягне їх у загострений конфлікт з Росією. Були також сумніви, чи буде у змозі Польща, яка опинилася в глибокій економічній кризі, адаптувати свої збройні сили до стандартів НАТО та відповідати їхнім вимогам.
"Мені здається, що дехто на Заході вважав, що коли закінчилась Холодна війна, то це означає вже вічне щастя. А ми, поляки, мали історично виправдане переконання, що "історичне вікно" відчиняється, але не буде відчинене вічно", - розповів у документальному фільмі TVN міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський, який у часи процесу вступу країни до НАТО працював у дипломатичному відомстві.
У 1993 році президент Лех Валенса отримав від російського президента Боріса Єльціна запевнення, що "минули ті часи, коли з Польщі їздили за порадою до Москви". Однак потім Кремль відмовився від цієї думки, але процес вступу країни до НАТО вже тривав.
У тому ж році радянські війська остаточно залишили Польщу – через рік була створена програма "Партнерство заради миру", яку підписав прем’єр-міністр Польщі Вальдемар Павляк. Це був формат співпраці між країнами-членами та східними країнами.
Як зазначає історик Антоні Дудек, Польщі варто завдячувати прихильності президента США Білла Клінтона та послідовності держсекретаря США Мадлен Олбрайт, а також внутрішньому консенсусу, що навколо цього питання існували серед польських політиків.
Польщу офіційно запросили в НАТО
На Мадридському саміті НАТО в липні 1997 року Польщі, Угорщині та Чехії було надіслано офіційне запрошення до переговорів про членство.
"Сам день приєднання не був таким важливим. Найбільш зворушливим моментом для мене був саміт НАТО в Мадриді, куди нас мали запросити приєднатися. (...) Була трохи нервозність і хвилювання, чи не протестував хтось в останню хвилину. Нарешті двері відчиняються, і тодішній генеральний секретар НАТО Хав’єр Солана вибігає і голосно кричить іспанською: Омбре, ви в НАТО. Це був момент великих емоцій. Це викликало сльози в моїх очах, тому що сталося щось історичне, чого, я думаю, ми не оцінили до кінця навіть 25 років тому. З сьогоднішньої перспективи, в умовах російської агресії проти України, це рішення виглядає цілком принциповим", - розповів в інтерв’ю PAP Александр Квасьнєвський.
Протягом наступного року, згідно з Північноатлантичним договором, усі країни-учасниці ратифікували протоколи про приєднання. Таким чином три країни-кандидати отримали офіційне запрошення приєднатися до структур НАТО. Згідно з процедурою, польський парламент прийняв ратифікаційний акт, а в лютому президент Александр Квасьнєвський після підписання прем’єр-міністра Єжи Бузека підписав акт про вступ Польщі до Альянсу.
12 березня 1999 року в місцевості Індепенденс, штат Міссурі, міністри закордонних справ Польщі (Броніслав Геремек), Угорщини (Янош Мартоні) та Чехії (Ян Каван) передали державному секретарю Мадлен Олбрайт ратифікаційні грамоти. Таким чином ці країни офіційно стали членами НАТО. Цього ж дня на площі Пілсудського у Варшаві відбулася символічна подія – урочисте підняття прапорів Польщі та НАТО.
