Ти походиш із Чернігова. Як потрапив до Варшави? Що привело тебе до польської столиці?
Коли ми з дружиною закінчували університет, то вирішили, що хочемо переїхати до Києва, або до Варшави, або кудись далі за кордон. Ми знали, що це буде дуже складний вибір - поїхати кудись далі за межі України, але все ж таки ризикнули й поїхали до найближчої столиці. По суті це Варшава. Ми приїхали сюди спочатку навчатися, потім знайшли роботу, соціум, друзів і так вийшло, що ми вже тут п'ять років.
Перші часи були дуже складними. Окрім цього, у мене взагалі до творчості не доходили руки. І десь приблизно 3-4 роки це робота, рутина, ну важко зараз згадувати.
Багато українців у Варшаві знають тебе як вуличного музиканта, бо ти часто граєш у Старому Місті чи на Бульварах. Чому ти вирішив виходити на вулицю і грати? На мою думку, це не так легко.
Я знайшов невеликий соціум музикантів у Варшаві який тільки-тільки починався в той момент формуватися - це "Лампова Варшава" і зараз вона має дуже велику свою аудиторію і робить концерти на постійній основі. І так вийшло, що я познайомився там зі своїм приятелем Костею, який з Білорусі і який вже два роки грає на вулицях. Він запропонував разом співати на вулицях, пробувати розвиватися. І це дає реально великий досвід як і артиста, так і музиканта. Ми вже десь два роки граємо, правда зараз вже рідше. Це перевіряє тебе на міцність, бо це дуже психологічно складно виходити на вулицю, ігнорувати погляди й щось робити взагалі. Тому було тяжко. Знову ж таки, ми легких шляхів не шукаємо, тому з того ми починали.
* Romario Punch archiwum prywatne
Українська музична спільнота у Варшаві вже є доволі великою. Чи вашим потенційним слухачем є українці, чи до вас на концерти також приходять поляки?
Про цих артистів можуть дізнатися, скоріш за все, завдяки благодійним концертам, які проводяться для українців і за допомогою українців. Я думаю, це наразі така як підтримка своїх. Для поляків це не зовсім в їхньому інфопросторі, але ми прагнемо, щоб наша музика дійшла і до них. Тому зараз ми пробуємо якісь алгоритми, щоби пісні були цікавіші для аудиторії за кордоном України, щоб поляки їх розуміли. Йдеться про те, щоб пісня сподобалась без слів, бо найбільша проблема це те, що поляки не досить розуміють нашу мову. Тому ми зараз налаштовуємо себе на горизонти такі закордонні, щоб показувати їм що таке український українська музика.
* Romario Punch archiwum prywatne
Один із твоїх виступів на варшавських Бульварах став, можна сказати, переломним у твоєму житті. До тебе підійшов Кріс Мартін - фронтмен британського гурту Coldplay і запропонував виступити на їхньому концерті на Стадіоні Народовому. Як ти це згадуєш?
Це було відчуття, ніби я потрапив у якесь інше життя. І от я на один день став артистом, який гастролює разом з Coldplay у світовому турі. Навіть в Вікіпедії є стаття про тур, який до речі, триває вже два роки, там написано, які запрошені гості були. Тобто про нас вже написали у Вікіпедії й це вже приємно. Бути частиною цього чогось великого - це неймовірне натхнення для артиста, це великий досвід, і в той момент, мені здається, я зрозумів що я артист. Це не просто назва в соцмережах що "я артист" і все. Це якесь розуміння, що ти мусиш робити й для чого ти це робиш.
Минуло вже майже два майже роки після цього концерту. Згодом ти вирішив виступити на "Голосі Країни". Що тебе спонукало взяти участь у цьому конкурсі?
Коли є можливості, я намагаюсь ними скористатись. Я побачив новину що "Голос Країни" буде зніматися у Варшаві. Я подумав, що це було б по-дурному, якщо я не спробую. Ось і я написав просто в анкеті що я такий-то, граю у Варшаві, виступав з Coldplay, надіслав відео і все. Ну і далі по стандартних цим схемах я пройшов кастинг.
* Romario Punch archiwum prywatne
Як після виступів на вулиці було виступати перед камерами, у прямому етері?
Коли ти на вулиці сам, ні для кого не співаєш і сам знаходиш тих слухачів з нуля, то це набагато складніше і після цього не складно вже піти й на стадіоні виступити, на телебаченні, та й будь-де. Я раджу всім нашим артистам спочатку піти на вулицю пограти, відчути це все на собі й зрозуміти що вони можуть передати цьому світу.
Твоїм тренером була Надя Дорофєєва. Можливо, перед "сліпими прослуховуваннями" ти думав про те, кого б хотів обрати тренером і чи це була саме Надя?
Я взагалі не розраховував, що на мене там хтось повернеться. Я не вокаліст, я більше про саму музику. Я тоді пішов туди просто з ідеєю "подивіться, є такий артист".
Я подумав - якщо раптом мені доведеться обирати, то я пішов би або до Юлії Саніної або до Наді Дорофєєвої, бо з хлопцями буде не так цікаво. Ну, наприклад, Ваня Клименко нас нічого не навчить, ми вже і так все знаємо, а Артем Пивоваров... я не був із ним достатньо знайомий. Після проєкту ми вже познайомились. Я зрозумів наскільки це відкрита і глибока людина, але все ж таки зупинився на виборі двох дівчат в журі. І в результаті, лише Юля Саніна не повернулась.
* Romario Punch archiwum prywatne
Участь у "Голосі Країни" вплинула на твою подальшу кар'єру?
Складно сказати. Я думаю, що "Голос" якось вплинув на нашу подальшу долю, але кардинальних змін я не відчув. Я знав, за чим я прийшов, я набрався впевненості після цього проєкту. З'явилось також розуміння, як взагалі ці проєкти працюють, і як вони працюють зі своєю аудиторією. Тобто це ТБ, шоу-проєкт. Я зрозумів, що з командою можу досить непогано робити те саме, тільки вже на якусь свою аудиторію.
Один із таких проєктів ти вже запустив. YouTube-шоу "Session", у якому ти з іншими артистами за 4 години пишеш музику.
Я довго розробляв концепцію цього шоу. Ми запрошуємо на нашу студію артистів, продюсерів із різних країн. Вони розмовляють різними мовами, це музиканти з різними талантами. Наприклад, репер і бітмейкер. Саме такий розклад нам попався в першому епізоді. Ми запрошували кожного епізоду нових артистів, щоби створити разом з ними за 4 години якийсь трек або тобто будь-що музично, що можна потім далі або випускати на платформі або знімати кліпи. Досить цікаво дивитися на самих артистів, на їх співпрацю. Це дуже цікавий момент, коли артисти творять, і я вирішив, що це треба зняти обов'язково і подати вже людям як продукт, як шоу. Тобто ми, звичайно, витрачаємо 4 години на сам запис. Ми в жодному разі не перебільшуємо, ми завжди йдемо по графіку. Готовий епізод вже буде тривати 15 - 20 хвилин. Тобто це максимально ютуберська цікава історія. Я думаю, людям мусить сподобатись.
Я вже опублікував першу пісню, пов'язану з цим проєкту. З цього треку взагалі починалася вся ідея всього шоу, тому що спочатку з'явився він, а потім сама концепція шоу. Я переслуховував його, коли писав сценарій і цей настрій надихав мене на цілий сезон. Пісня "Louco" дуже швидка, лаконічна, вона драйвова, вона додасть заряд енергії.
А що порадиш молодим артистам, які тільки починають свій шлях?
Я б хотів порадити не боятися життя. Воно одне, треба якомога більше зробити за своє життя, надихатися і перетворювати це у свою творчість. Надихатися можна фільмами, книжками, слуханням музики, іншою творчістю. Я думаю, що зараз дуже багато артистів вимушені працювати не на улюблених роботах, якось заробляти собі на життя, щоб потім це вкласти у свою творчість і саме от така рутина вбиває в нас от це бажання щось робити нове. Якщо є можливість, треба занурити себе повністю у творчість, тоді, як я це називаю, відкриється "канал натхнення".
