Війна забрала в українських дітей надзвичайно багато. Чимало з них поїхали з мамою закордон, поки тато боронить Україну, займається волонтерством чи працює для підтримки економіки. Старші діти невимовно сумують за татом. Молодші ж поки що не усвідомлюють ситуацію, утім тут є інша проблема — матері хвилюються, що діти відвикнуть від батька. Що робити, аби цього не трапилося? Як пояснити малечі, чому сім’я була змушена розлучитися на певний час?
— Деякі батьки придумують історії про те, що тато у відрядженні чи ще щось схоже, щоб тільки не говорити про війну і уберегти дитину від хвилювань. Чи можна так робити?
— В жодному разі ні. Діти тонко відчувають брехню, — каже практикуюча психологиня Олена Жабіна. — Обманюючи, ви ризикуєте повністю втратити довіру дитини.
— Так, не можна ігнорувати тему війни у розмові з дитиною, — додає практикуюча психологиня Катерина Томова. — Якщо це діти до 5-7 років, то можна скласти казку про війну: наприклад, про те, що існує двоє дівчаток — Україна та росія. Вони посварилися, і росія стала ображати Україну. З підлітком розмова може бути дорослішою.
— Як пояснити, чому тато уже тривалий час далеко?
К. Томова : — Треба пояснити про місію тата в Україні: сказати, що він захищає наш дім, нашу країну, щоб ми дуже скоро змогли повернутися і жити усі разом весело і щасливо. Або ж — що тато допомагає іншим людям. Говоріть правду. Розкажіть, що ви дуже пишаєтеся татом малечі і дуже сильно його любите.
О. Жабіна: — Малюки можуть ставити вам одне і те ж питання — наприклад, "чи справді тато в безпеці?". В жодному разі не нервуйтеся — просто відповідайте однією і тією ж фразою. Діти перепитують, щоб перевірити, чи нічого не змінилось.
Також пам'ятайте, що дітям до семи років потрібно викладати інформацію короткими реченнями (5-7 слів).
Щодо підлітка, то у розмові з ним запитайте, що він знає про війну в Україні. А вже тоді розповідайте про те, чому тато залишився — що у державі існують такі правила, що чоловікам зараз не можна виїжджати з країни, бо вони мають допомагати обороняти її і підтримувати економіку України.
— Чи може дитина відвикнути від тата за понад три місяці розлуки?
О. Жабіна: — Відвикнути можуть малюки до року. Щоби цього не сталося, у період розлуки важливо підтримувати контакт дитини з батьком. Можна показувати фотографії тата, розмовляти з ним по відеозв'язку, якщо є така можливість. Тато може записати на аудіо чи відео коротку казочку, яку мама буде вмикати дитині і вона чутиме рідний голос.
— Чим ще можна відволікти дітей від переживань?
О. Жабіна: — За можливості у дитини має бути чіткий графік дня, схожий на той, який був в Україні. Треба багато гуляти на свіжому повітрі. Якщо є можливість — відвідувати садочок, школу, ходити на розвиваючі заняття. Можна займатись спортом, дивитися мультики, читати казки, бавитись в ігри, вчитися. Дітям сподобається малювати малюнки для тата, ліпити з тіста чи пластиліну (а дрібна моторика знімає тривогу), робити фотографії і відправляти йому. Важливо, щоб дитина, попри все, проживала своє дитинство.
Слід також зосереджувати увагу на позитивних сторонах ситуації, у якій ви опинилися. Наприклад: у нас за кордоном є можливість знайти нових друзів, подорожувати і бачити щось нове та красиве, вивчати нову мову, традиції, культуру, смакувати нову їжу.
— Якщо мамі дуже важко, хочеться плакати чи кричати від болю і туги, можна це робити при дитині чи краще заховатися в, умовно кажучи, туалеті?
О. Жабіна: — Дитина завжди відчує, коли з мамою щось не так. Тож якщо вам хочеться плакати, варто пояснити дитині, які емоції і чому ви переживаєте. А в кінці обов'язково додайте, що ви вірите — тато з усім впорається і скоро ви усі знову будете разом.
К. Томова: — Але пам'ятайте: не варто всю душу виливати дитині. Вона не повинна бути психологом для вас. Мама завжди має залишатись опорою для своєї дитини і ніколи навпаки.