Ukraina kąsa w powietrzu. Które rosyjskie pociski jest w stanie strącić?

Po zmasowanych atakach rosyjskich Ukraina otrzymała od Niemiec pierwszy z czterech systemów obrony powietrznej IRIS-T. Amerykanie dostarczą dwa kompleksy NASAMS. Zawarto również umowy z Francją i Włochami na dostawę nowoczesnych systemów obrony przeciwlotniczej SAMP/T. W tym samym czasie byli wysocy urzędnicy amerykańscy wezwali Biały Dom i kraje sojusznicze do zwiększenia pomocy w zakresie bezpieczeństwa dla Kijowa i dostarczenia systemów obrony przeciwlotniczej Patriot. Jak działa taki system obrony powietrznej w Ukrainie?

- Obrona przeciwlotnicza polega na wykrywaniu obiektów, które muszą zostać zniszczone - mówi ekspert wojskowy Dmytro Snehyriow. - Czyli pierwszym elementem są stacje radarowe. Drugi to systemy rakiet przeciwlotniczych krótkiego, średniego i dalekiego zasięgu. Trzeci to bezpośrednio samoloty, takie jak MiG-29.

Gdy tylko radar wykryje wrogi pocisk lub samolot w przestrzeni powietrznej Ukrainy wysyłany jest sygnał do jednostek przeciwlotniczych sił rakietowych lub lotnictwa i tam w centrach kontroli podejmowane są decyzje dotyczące sposobu jego neutralizacji. Podobnie wyznaczone lokalne jednostki natychmiast otrzymują wiadomość, która jest krytyczna, by jak najszybciej ostrzec obywateli o zagrożeniu poprzez włączenie syren. Ukraina jest podzielona na 10 obszarów odpowiedzialności regionalnych jednostek obrony przeciwlotniczej.

Rosjanie niespodziewanie pojawili się w jednej ze szkółRosja. Mężczyźni w maskach otworzyli w szkole ogień. "To ćwiczenia"

Które pociski wroga są najtrudniejsze do zestrzelenia?

To zależy od wielkości obiektu. O wiele łatwiej jest trafić samolot niż bezzałogowy statek powietrzny - mówi Oleksandr Kovalenko, koordynator grupy Information Resistance. - Trudno jest zniszczyć pociski P-800 "Onyks", ponieważ na niektórych etapach lotu osiągają one prędkość ponad 3000 kilometrów na godzinę. Rosjanie wystrzeliwują te pociski z nadbrzeżnych kompleksów przeciwokrętowych Bastion, zlokalizowanych na czasowo okupowanym Krymie. Czas lotu na Ukrainę kontynentalną to kwestia minut. Jednak w czasie wojny opracowano algorytm działania na wypadek lotu "Onyksa", więc w niektórych przypadkach siły obrony powietrznej zniszczyły nawet 100 proc. tych pocisków.

Jakie inne trudności pojawiają się przy niszczeniu pocisków?

Pocisk manewrujący Kalibr może lecieć na małej wysokości. A im niższa wysokość lotu, tym mniejsze prawdopodobieństwo, że radar wykryje obiekt. Różne bezzałogowce i drony, w szczególności irański dron Shahed-136, również mają tę zdolność. W ten sam sposób samoloty czasami stosują manewr dolnoprzepustowy, to znaczy lecą na wyjątkowo małej wysokości - 50-100 metrów nad powierzchnią. Radar po prostu nie zauważa samolotu.

Ile osób wchodzi w skład załóg rakietowych systemów przeciwlotniczych lub samobieżnych instalacji przeciwlotniczych?

Jeśli mówimy na przykład o S-300 (jest to kompleks średniego zasięgu), to mamy na myśli serwis nie tylko wyrzutni, ale także radaru i agregaty prądotwórcze. Potrzebujemy tu 20-30 osób. Jeśli weźmiemy system obrony powietrznej Hepard (krótki zasięg), to do jego utrzymania wystarczą trzy osoby.

Ile czasu zajmuje opanowanie obsługi nowoczesnych systemów rakiet przeciwlotniczych?

Opanowanie kompleksów o małym promieniu działania może zająć dwa lub trzy tygodnie, średni zasięg - mniej więcej tyle samo, może do miesiąca, a duży - już trzy lub cztery miesiące. Tutaj warto poznać nie tylko charakterystykę kompleksu, ale także algorytm działań przeciwko temu lub temu obiektowi.

Natalia VASYUNETS

Дивись відео Gen. Bieniek: Zmienił się dowódca sił rosyjskich, który jest znany z okrutnych metod walki

Як збивати російські ракети? Найцікавіше про систему ППО 

Після масованих атак Росії Україна отримала першу з чотирьох систем протиповітряної оборони IRIS-T від Німеччини. Американці нададуть два комплекси NASAMS. Є домовленості з Францією та Італією про постачання сучасних ЗРК SAMP/T. Водночас колишні американські високопосадовці закликали Білий дім та союзні країни посилити безпекову допомогу Києву — і надати ЗРК Patriot. Як загалом працює система ППО? Найцікавіше про це — у нашому тексті.

— ППО складається із засобів виявлення об’єктів, які потрібно знищити, та із засобів їх вогневого ураження, — розповідає військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Тобто перший компонент — це радіолокаційні станції (РЛС). Другий — зенітні ракетні комплекси малої, середньої і великої дальності. Третій — безпосередньо літаки, як-от МіГ-29. 

Щойно РЛС, тобто радар, фіксує ворожу ракету чи літак у повітряному просторі України, надходить сигнал підрозділам зенітних ракетних військ або авіації, і там, у центрах управління, ухвалюють рішення щодо засобів нейтралізації об’єкта. Так само повідомлення одразу ж отримують місцеві адміністрації, які сповіщають громадян про загрозу, вмикаючи сирени. Україна розбита на 10 зон відповідальності регіональних підрозділів протиповітряної оборони. 

— Які засоби повітряного нападу ворога простіше збивати, а які — складніше?  

— Це залежить від розміру об’єкта. Значно легше фіксувати літак, аніж БпЛА (безпілотний літальний апарат), — каже координатор групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. — Складно знищувати ракети П-800 "Онікс", оскільки вони на деяких етапах свого польоту мають швидкість більш ніж 3000 кілометрів за годину. Ці ракети росіяни запускали з берегових протикорабельних комплексів "Бастіон", розміщених у тимчасово окупованому Криму. Час польоту до материкової України — лічені хвилини. Та за час війни вироблено алгоритм дій у разі польоту "Онікса", відтак у деяких випадках сили ППО знищували навіть 100% цих ракет. 

— Які ще складнощі виникають зі знищенням ракет?  

— Крилата ракета "Калібр" може здійснювати політ на низьких висотах. А що нижча висота польоту, то нижча ймовірність, що РЛС зафіксує об’єкт. Таку здатність мають також різні БпЛА, дрони, зокрема той самий іранський безпілотник Shahed-136. Так само літаки, буває, використовують маневр low pass, тобто летять на вкрай низькій висоті — 50 — 100 метрів від поверхні землі. РЛС просто не помічає літака. 

— Скільки осіб входить до складу екіпажів зенітних ракетних комплексів чи зенітних самохідних установок?  

— Якщо ми говоримо, наприклад, про С-300 (це комплекс середнього радіуса дії), то маємо на увазі обслуговування не тільки пускової установки, а й РЛС, заряджальної машини. Тут потрібно 20 — 30 особового складу. Якщо ж візьмемо ЗРК "Гепард" (малого радіуса дії), то для його обслуговування досить трьох людей. 

— Скільки часу потрібно на те, щоб опанувати роботу сучасних зенітних ракетних комплексів?  

— Опанування комплексів малого радіуса дії може два-три тижні, середньої дії — приблизно стільки ж, можливо, до місяця, а великої дії — вже три-чотири місяці. Тут треба знати не лише характеристики комплексу, а й алгоритм дій проти того чи іншого об’єкта. 

Наталія ВАСЮНЕЦЬ 

ПОПУЛЯРНІ
ОСТАННІ