Колишній головнокомандувач сил НАТО в Європі Джеймс Ставрідіс заявив, що повномасштабна війна росії проти України може тривати ще чотири-шість місяців і стати замороженим конфліктом за прикладом Корейської війни: "перемир’я, демілітаризована зона між двома сторонами, постійна ворожість, своєрідний заморожений конфлікт".
Такий можливий сценарій розвитку подій російсько-української війни ще в березні озвучував і начальник ГУР МО Кирило Буданов. Він запевняв, що путін спробує окреслити лінію розподілу між неокупованими й окупованими регіонами нашої країни, фактично створюючи в Україні Північну і Південну Кореї. До такого варіанта схиляється і впливове американське видання Bloomberg.
Утім сьогодні ніхто не візьметься прогнозувати, де може пролягти така лінія, — війна триває, і щодня картина змінюється.
ЩО БУЛО В КОРЕЇ?
"До 1905 року існувала одна Корейська імперія. Згодом відбулася зміна співвідношення сил у регіоні: Токіо виграв російсько-японську війну, і до 1945 року Корея потрапила у сферу впливу Японської імперії, — розповідає Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, провідний спеціаліст Дипломатичної академії України імені Геннадія Удовенка. — Ще одна велика зміна відбулася із закінченням Другої світової війни, коли Японія, як союзник Гітлера, зазнала поразки. Відповідно до угод між союзниками про організацію повоєнного миру на Далекому Сході, територію Кореї по 38-й паралелі розділили між СРСР і США на дві зони відповідальності. Вважалося, що розподіл Корейського півострова буде тимчасовим.
Відразу після капітуляції Японії радянське керівництво розпочало формування прорадянської адміністрації в Північній Кореї, тоді як американська військова адміністрація заходилася створювати на Півдні систему органів управління, орієнтованих на США".
Розкол півострова на Південь і Північ призвів до гострої військово-політичної конфронтації, яка зрештою у 1950 році переросла в повноцінну війну. За три роки воєнних дій Півдню та Півночі Корейського півострова було заподіяно великої матеріальної шкоди. Втрати тільки корейських сторін становили понад чотири мільйони вбитих, поранених і зниклих безвісти.
"Після трьох років війни з перемінним успіхом сторони повернулися до тієї точки, з якої починали. Коли дальші військові спроби вже були неможливими, вони уклали перемир’я, яке, щоправда, так і не стало повноцінним мирним договором, адже незадоволеними були і Північна, і Південна Кореї. Формально держави досі перебувають у стані війни", — додає Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього.
Між двома державами встановили демілітаризовану зону — нейтральну смугу шириною два кілометри. "Ситуація нестабільна. Пхеньян постійно провокує свого південного сусіда, погрожує застосувати ядерну зброю, здійснює запуски ракет", — зазначає Станіслав Желіховський.
"Однак для Південної Кореї гарантом безпеки стали США. Ця країна покрита мережею воєнних баз США — з флотом, авіацією, — на яких розміщено 28 500 військовослужбовців та протиракетні комплекси THAAD (протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення ракет середньої дальності. — Авт.)", — пояснює Ігор Попов.
ВАРІАНТИ ДЛЯ УКРАЇНИ
— Чи можливе застосування такого сценарію в українських реаліях?
І. Попов: — Будь-яка війна закінчується або перемогою однієї сторони, або виснаженням обох. Корейська війна закінчилася підписанням перемир’я, коли стало зрозуміло, що учасники виснажені й не можуть досягти швидкої перемоги. Якщо за певний час виявиться, що ні росія, ні Україна не можуть досягти повної перемоги, то почнуться пошуки іншого варіанта припинення війни. Корейський сценарій — один із імовірних.
С. Желіховський: — Умова такого сценарію — обопільне виснаження у війні, коли сторони не матимуть сил і ресурсів іти далі. Країна-агресор не зможе просуватися і захоплювати більше територій, щоб розширити зону свого впливу, а Україні не вдаватиметься деокуповувати власні регіони. У такому разі між ними пройде лінія розподілу, яка фактично стане кордоном між двома частинами, як це сталося у Кореї.
За такого сценарію не буде підписано мирну угоду. Де може пролягти така потенційна лінія поділу між неокупованими й окупованими регіонами нашої країни — поки що судити важко. За одним з варіантів, межа між незалежною Україною і тими територіями, на яких москва хотіла б створити так звану маріонеткову державу, включає Донецьку й Луганську області, Крим і коридор до нього, а також Харків.
— Але чи підходить нам такий варіант закінчення війни?
І. Попов: — Володимир Зеленський сказав, що будь-які невигідні документи підписувати не буде, але, з іншого боку, оголосив, що наша стратегічна мета — військовим шляхом вийти на кордони, які були до 24 лютого, а далі продовжувати повернення територій за допомогою дипломатії. Корейський варіант був би для нас прийнятним, якби ми деокупували території, які росія захопила за час повномасштабного вторгнення.
С. Желіховський: — Не погоджуся. Для нас такий варіант однозначно не підходить. Корейська модель не означатиме мир, а навпаки — передбачатиме постійний стан дестабілізації. Корейський сценарій демонструє, що такий поділ може затягнутися на десятиліття. Нині, через майже 70 років розділення Кореї, ми не можемо й уявити, коли зникне межа, яка проходить по 38-й паралелі, і країна об’єднається. Сумніваюся, що громадяни України погодяться на такий сценарій. Для нас це може бути навіть гірше, ніж продовження бойових дій. Тому важко уявити, що влада прийняла б такий варіант.
— Чи може щось схилити Україну до такого сценарію?
С. Желіховський: — На корейському півострові жодна зі сторін не просувається далі через гарантії безпеки, які Південна Корея отримала від свого головного союзника — США. На території Південної Кореї розміщені американські військові бази, вона має розвинуту економіку й багато інвестицій від країн цивілізованого світу. В нас же ситуація зовсім інша.
І. Попов: — Україні також потрібні такі гарантії безпеки. Та на сьогодні США не готові на них йти. Тож позиція Заходу — важлива. Від того, наскільки вони підтримуватимуть нас, залежить, чи матимемо ми достатньо зброї, щоб відвоювати значну частину своєї території.
Якщо Захід зосередиться на власних проблемах і виділятиме нам мало допомоги, то росія, ймовірно, запропонує корейський сценарій по лінії зіткнення, яка буде на фронті на той момент. Таке перемир’я буде для нас вкрай невигідне, але ми дуже залежні від позиції Заходу.
Ірина БАТЮК
---
Kiedy skończy się wojna? Scenariusz koreański: plusy i minusy
Były dowódca sił NATO w Europie, James Stavridis, powiedział, że pełnoskalowa wojna Rosji z Ukrainą może trwać jeszcze od czterech do sześciu miesięcy, aby następnie stać się zamrożonym konfliktem na wzór sytuacji, która ma miejsce na Półwyspie Koreańskim - "ozejm, strefa zdemilitaryzowana między obiema stronami, ciągła wrogość, swego rodzaju zamrożony konflikt".
Taki scenariusz rozwoju wojny rosyjsko-ukraińskiej przedstawił w marcu szef Głównego Urzędu Wywiadu Ministerstwa Obrony Kyryło Budanow. Zapewnił, że Putin będzie chciał wytyczyć linię podziału między nieokupowanymi i okupowanymi regionami kraju, tworząc w Ukrainie "Północną i Południową Koreę". Amerykańska agencja prasowa Bloomberg również skłania się ku tej opcji.
Jednak dzisiaj nikt nie podejmie się przewidywania, gdzie taka linia podziału mogłaby powstać – wojna trwa, a sytuacja zmienia się z dnia na dzień.
CO STAŁO SIĘ W KOREI?
Do roku 1905 istniało tylko jedno Cesarstwo Koreańskie. Następnie zmienił się układ sił w regionie: Tokio wygrało wojnę rosyjsko-japońską, a do 1945 r. Korea znalazła się pod wpływem Cesarstwa Japońskiego
– mówi Stanisław Żelichowski, doktor nauk politycznych, czołowy specjalista Akademii Dyplomatycznej Ukrainy im. Hennadija Udowenki.
Kolejna duża zmiana nastąpiła wraz z końcem II wojny światowej, kiedy Japonia, jako sojusznik Hitlera, została pokonana. Zgodnie z porozumieniami aliantów o organizacji powojennego pokoju na Dalekim Wschodzie, terytorium Korei zostało podzielone wzdłuż 38 równoleżnika między ZSRR i USA, na dwa obszary wpływu. Uważano, że podział Półwyspu Koreańskiego będzie tymczasowy.
- dodaje
Natychmiast po kapitulacji Japonii sowieccy przywódcy rozpoczęli tworzenie prosowieckiej administracji w Korei Północnej, podczas gdy amerykańska administracja wojskowa zaczęła tworzyć na południu system organów zarządzania zorientowanych na Stany Zjednoczone.
Podział półwyspu na południe i północ doprowadził do ostrej konfrontacji wojskowo-politycznej, która ostatecznie przerodziła się w wojnę w 1950 roku. W ciągu trzech lat działań wojennych na południu i północy Półwyspu Koreańskiego poniesiono ogromne straty materialne.
Po trzech latach wojny ze zmiennym sukcesem strony wróciły do punktu wyjścia. Kiedy dalsze próby militarne były już niemożliwe, zawarły rozejm, który jednak nigdy nie stał się prawdziwym traktatem pokojowym, ponieważ zarówno Korea Północna, jak i Południowa były niezadowolone. Formalnie państwa nadal są w stanie wojny
– dodaje Ihor Popow, ekspert Ukraińskiego Instytutu Przyszłości.
Między dwoma państwami ustanowiono strefę zdemilitaryzowaną — pas neutralny o szerokości dwóch kilometrów. "Sytuacja jest niestabilna. Pjongjang nieustannie prowokuje swojego południowego sąsiada, grozi użyciem broni nuklearnej, wystrzeliwuje rakiety" – zauważa Stanisław Żelichowski.
Jednak Stany Zjednoczone stały się gwarantem bezpieczeństwa Korei Południowej. Ten kraj jest objęty siecią amerykańskich baz wojskowych – z marynarką wojenną i lotnictwem – które obejmują 28 500 członków załogi wojskowej i systemy przeciwrakietowe THAAD (mobilny naziemny kompleks przeciwrakietowy do transatmosferycznego przechwytywania pocisków średniego zasięgu na dużych wysokościach. — red.)
- wyjaśnia Ihor Popow.
OPCJE DLA UKRAINY
Czy taki scenariusz można zastosować w ukraińskich realiach?
I. Popow: Każda wojna kończy się albo zwycięstwem jednej strony albo wyczerpaniem obu stron. Wojna koreańska zakończyła się podpisaniem rozejmu, gdy stało się jasne, że uczestnicy są wyczerpani i nie mogą odnieść szybkiego zwycięstwa. Jeśli za jakiś czas okaże się, że ani Rosja, ani Ukraina nie są w stanie odnieść pełnego zwycięstwa, to rozpoczną się poszukiwania innej opcji zakończenia wojny. Scenariusz koreański jest jednym z możliwych.
S. Żelichowski: Warunkiem takiego scenariusza jest zmęczenie się wojną przez obie strony, gdy nie będą miały sił i środków, by iść dalej. Państwo-agresor nie będzie w stanie posuwać się naprzód i zdobywać kolejnych terytoriów w celu poszerzenia swojej strefy wpływów, a Ukraina nie będzie w stanie wyzwolić własnych regionów. W tym przypadku powstanie między nimi linia podziału, która stanie się granicą między tymi dwiema częściami, jak to miało miejsce w Korei.
Zgodnie z takim scenariuszem porozumienie pokojowe nie zostanie podpisane. Gdzie może leżeć taka potencjalna linia podziału między nieokupowanymi a okupowanymi regionami naszego kraju, trudno jeszcze ocenić. Według jednej wersji granica między niepodległą Ukrainą a terytoriami, na których Moskwa chciałaby stworzyć tzw. państwo marionetkowe, obejmuje obwody doniecki i ługański, Krym i korytarz do niego oraz Charków.
Ale czy ta wersja zakończenia wojny nam odpowiada?
I. Popow: Wołodymyr Zełenski powiedział, że nie podpisze żadnych niekorzystnych dokumentów, ale z drugiej strony zapowiedział, że naszym celem strategicznym jest militarne wkroczenie w granice, które istniały przed 24 lutego, a następnie dalszy powrót terytoriów z pomocą dyplomacji. Wersja koreańska byłaby dla nas do zaakceptowania, gdybyśmy odzyskali terytoria zdobyte przez Rosję podczas inwazji na pełną skalę.
S. Żelichowski: Nie zgadzam się. Ta opcja zdecydowanie nie jest dla nas odpowiednia. Model koreański nie będzie oznaczał pokoju, wręcz przeciwnie, będzie oznaczał trwały stan destabilizacji. Scenariusz koreański pokazuje, że taki podział może ciągnąć się przez dziesięciolecia. Teraz, po prawie 70 latach podziału Korei, nie wyobrażamy sobie, kiedy granica biegnąca wzdłuż 38. równoleżnika zniknie, a kraj się zjednoczy. Wątpię, czy obywatele Ukrainy zgodzą się na taki scenariusz. Dla nas może to być nawet gorsze niż kontynuacja działań wojennych. Dlatego trudno sobie wyobrazić, by władze zaakceptowały taką opcję.
Czy coś może skłonić Ukrainę do takiego scenariusza?
S. Żelichowski: Na Półwyspie Koreańskim żadna ze stron nie posuwa się dalej ze względu na gwarancje bezpieczeństwa, jakie Korea Południowa otrzymała od swojego głównego sojusznika, USA. Amerykańskie bazy wojskowe znajdują się na terenie Korei Południowej, ona ma rozwiniętą gospodarkę i wiele inwestycji z krajów cywilizowanego świata. Nasza sytuacja jest zupełnie inna.
I. Popow: Ukraina również potrzebuje takich gwarancji bezpieczeństwa. Ale dziś USA nie są na nie gotowe. Dlatego ważna jest pozycja Zachodu. Od tego, jak bardzo będą nas wspierać, zależy to, czy będziemy mieli wystarczająco dużo broni, by odzyskać dużą część naszego terytorium.
Jeśli Zachód skoncentruje się na własnych problemach i udzieli nam niewielkiej pomocy, to prawdopodobnie Rosja zaproponuje wówczas koreański scenariusz wzdłuż linii frontu. Taki rozejm będzie dla nas niezwykle niekorzystny, ale jesteśmy bardzo uzależnieni od pozycji Zachodu.
