Марія Голуб зауважує, що однією з ключових дат у стосунках Україна-ЄС є 16 вересня 2014 року. Адже саме тоді Верховна Рада і Європейський парламент синхронно, в режимі телемосту, ратифікували Угоду про асоціацію з ЄС, яка набула чинності вже у вересні 2017-го року. Хоча шлях України до ЄС розпочався набагато раніше.
"Ще у 1993 році, у законі "Про Основні напрями зовнішньої політики України" був закріплений намір повноцінно розбудовувати відносини з Європейським Союзом,— каже Марія Голуб.— Відповідно, так чи інакше, багато урядовців займалися питаннями європейської та євроатлантичної інтеграції. Правові та структурні механізми були закладені ще від початку Незалежності України. Питання тільки в тому, що всі ці механізми працювали з перемінною якістю та перемінним успіхом.
Як тоді, так і зараз, можна говорити про те, що європейська інтеграція — це питання політичної волі. Коли вона є, то злагоджено працюють усі інституції та механізми й відбувається рух".
Тривалий час українські політики були прихильниками багатовекторності, але російська агресія в 2014 році допомогла зрозуміти, що іншої альтернативи, ніж рух у ЄС, в України немає.
"Збройна агресія, окупація РФ територій України у 2014 році вкотре довела, що євроінтеграція— це насправді ще один інструмент для того, щоб Україна отримала всі важелі та всі механізми захисту своєї територіальної цілісності. Для того щоб Україна стала частиною безпекового, економічного, торговельного, соціального простору Європейського Союзу,— каже Марія Голуб.— Ми нарешті отримали геополітичний орієнтир — статус країни-кандидата. Разом зі статусом отримали список рекомендацій Європейської комісії, які Україна має виконати, для того, щоб розпочались переговори про вступ.
На мою думку, цілком реально зробити це вже цього року. Ми маємо виграти війну, залучившись підтримкою ЄС перейти до процесу відбудови України, і поставити чіткий дедлайн вступу України до Європейського Союзу. Думаю, 2030-й рік є максимально реалістичним".
