У жовтні 2022 року російські ЗМІ повідомляли про загибель солдата строкової служби з Новосибірська, який загинув у ніч із 15 на 16 жовтня на кордоні Білгородської області та України. 17 січня стало відомо про загибель п'ятьох військовослужбовців під час обстрілу автомобільного пункту пропуску Шебекіно у Білгородській області. Засновниця "Ради дружин та матерів" Ольга Цуканова розповіла "Важным историям", чому так відбувається.
Російські строковики біля кордонів з Україною: без статусу, пільг і зарплати
За словами Цуканової, перші скарги від родичів строковиків, які опинилися біля кордону з Україною, надійшли від матерів військових, яких у вересні перевели з частини у селищі Мосрентген Московської області під Білгородом.
Є й інші свідчення того, що строковики проходять службу біля кордону з Україною. На початку березня їхні матері записали звернення до губернатора Білгородської області В'ячеслава Гладкова з проханням надати їхнім синам хоча б відпустку. Одна з матерів розповіла, що мешкає в Оренбурзькій області, ще одна із Томська.
"Хлопці гинуть, отримують поранення і не отримують жодного статусу, жодних пільг. Хлопці перебувають там уже шість місяців, зарплата у них — 2300", — заявила одна з матерів. За словами жінок, строковики перебувають за 200 метрів від кордону з Україною.
Росія. Строковики гинуть біля кордонів з Україною
Як відомо, Володимир Путін обіцяв не надсилати строковиків воювати в Україну. "Вони перебувають у Білгороді, на території Російської Федерації. Тобто чисто юридично тут усе гаразд. Але вони перебувають на самому кордоні, де є ризик для життя, де постійні обстріли та бомбардування. Ми це бачимо із новин", — каже жінка. Цуканова розповідає, що солдати живуть у бліндажах в окопах, не беруть участь у бойових діях, але "стосовно них бойові дії ведуться".
Глава "Ради дружин і матерів" зазначає, що вона разом із Радою та родичами терміновиків зверталася до різних інстанцій у Москві, Санкт-Петербурзі та Білгороді. Але результату нема. "Ми були в Міністерстві оборони в Москві, кілька разів були у приймальні президента, кілька разів — у Слідчому комітеті, Головній військовій прокуратурі, Уповноваженому з прав людини, в уряді. У Білгороді матері ходили і у військову прокуратуру, і на прийом до заступника губернатора", — каже Цуканова.
За її словами, їх щоразу просять зареєструвати звернення, а потім протягом 30 днів надсилають письмову відповідь, "у якій загальні фрази — і все". Небажання влади вирішувати проблему Цуканова пояснює так: "Швидше за все, через те, що якщо матері вдасться домогтися [переведення синів подалі від кордону з Україною], то інші теж захочуть".
