У Польщі з 31 травня відбудеться серія показів української кулінарної комедії "Смак свободи" режисера Олександра Березаня.
Фільм знятий за мотивами творчості Ольги Франко. Її кулінарна книга "Перша українська загальнопрактична кухня" надихнула творців стрічки. Картина розповідає про дві жіночі долі з різницею у 100 років, проте з однаковими прагненнями і мріями - зробити щось нове та потрібне, створювати, а не споживати, показати різноманіття та універсальність української кухні та зробити людей щасливішими.
В Україні фільм вийшов у прокат 7 березня. Зокрема, у жовтні минулого року ця стрічка також відкрила фестиваль українського кіно у Варшаві.
Ukrayina.pl поспілкувалась із українською акторкою Тетяною Малковою, яка зіграла роль норовливої шеф-кухарки. З початком повномасштабного вторгнення, акторка опанувала мову та активно знімається у серіалах та фільмах польського виробництва. Далі про все детальніше.
"Українське кіно може бути надихаючим": Тетяна Малкова про комедію "Смак Свободи"
Незабаром у Польщі розпочнеться кінопоказ української стрічки "Смак свободи". Про що особисто для вас цей фільм, чому його варто подивитись?
Це кулінарна історія. Фільм показує українську культуру такою, якою її ще не бачили. З моїх спостережень, зазвичай, у фільмах про нашу культуру є гнітючі моменти, є драма. А тут історія розкривається на прикладі книги Ольги Франко. Вона жінка нестандартна, нетрадиційна. Вона смілива, фривольна, в неї були такі думки, які були не притаманні тому часові. За такі книжки могли посадити. Книга є загалом про різні рецепти. Але, що цікаво, в ній показується ціла філософія життя - як приймати гостей, для чого люди готують. Зараз ця книга мала б великий попит, тоді вона вважалась непристойною. Для мене це фільм про віру в себе, у свої цілі. Головне - йти вперед за своїм серцем і покликом.
Допрем'єрний показ фільму в Польщі відбулася у жовтні минулого року на фестивалі українського кіно. Як глядачі відреагували на стрічку, які відгуки були?
Іноземці загалом в шоці. Вони не очікували, що українське кіно може бути таким. Помітна велика різниця між тим, як сприйняли це кіно в Україні і Польщі. Українці звикли, що наше кіно - воно різножанрове. Є веселі сюжети, є більш трагічні. А в Польщі здебільшого бачили більш драматичні українські кінострічки. Цей фільм був відкриттям фестивалю українського кіно у Варшаві у жовтні 2023 року. Після прем’єри глядачі виходили шоковані. Я отримувала сотні відгуків і здивувань, що виявляється, українці знімають такі надихаючі фільми. Люди були такі натхненні після перегляду. Бо стрічка справді дуже світла, вона надає віри в себе.
Я багато, де була за кордоном. Є певна категорія людей, які не розуміють, чому ця війна триває так довго, за що ми боремось. Після цього фільму вони це розуміють. Вони бачать нашу силу, філософію, культуру та чому ми її так відстоюємо та за неї боремось.
"Слухала як звучать слова і повторювала звуки". Тетяна Малкова про акторську кар'єру у Польщі
Як взагалі ви опинились у Варшаві, це було на початку повномасштабного вторгнення?
Як і більшість українців я опинилась у Польщі через війну. Переломним стала розмова з моїм колегою з фільму "Смак Свободи" Томашем Собчаком. Це була єдина людина, яку я знала у цій країні. Я подзвонила запитати просто як виглядає там ситуація, бо це була найближча країна до нас, щоб перечекати з дітьми і зрозуміти, що робити далі. І перше ж його питання було до мене: "Де тебе забирати?". Це було для мене знаком.
Ви досить швидко після переїзду почали грати у польському серіалі "Na Dobre I Na Złe". Ви проходили кастинг, чи вас покликали, як це було?
Я збиралась додому щодня. Я не думала про повноцінний переїзд до Польщі. Через 1,5 місяця я зрозуміла, що треба якось оговтуватись і почати щось заробляти. Я шукала можливості і вони самі до мене прийшли. Мене запросили грати у польський серіал. Що було дуже дивно тоді, адже я не говорила взагалі польською мовою.
А як ви грали у серіалі, опановували мову вже на знімальному майданчику?
На початку польська мова - це був набір звуків для мене. Але оговтавшись, я зрозуміла, що маю бути прикладом для своїх дітей, як попри складнощі йти вперед.
Мені допомагав онлайн перекладач. Це був мій порятунок. Також ми жили у польській родині, яка мені допомагала. Втім здебільшого я все вчила через цей додаток. Слухала як звучать слова, повторювала їх. Потім проговорювала це з моєю Евою, яка мене прийняла. Здавала їй такий собі екзамен. Для мене на початку, це був набір шиплячих звуків, які я просто запам’ятовувала і повторювала. Я навіть не зовсім розуміла, що вони означають лише здогадувалась.
А як на майданчику польські колеги вас сприймали, допомагали у вивченні слів?
На майданчику це теж було смішно. Колеги говорили деякі англійською і ми з ними розумілися. Але на зйомках було важче. Актори часто змінюють текст, тобто вони можуть його прочитати і сказати своїми словами, зімпровізувати. Але я ж завчила вже той набір звуків, який у сценарію і розуміла, що після цих слів - моя репліка. Я слухаю, а цих звуків не чую і відповідно не розумію, коли мені вступати. А паралельно я ще маю грати, бути у ролі. А вона була драматична, важка.
1,5 року я грала у цьому серіалі. За цей час я опанувала мову. Додатково я навчалась, слухала ютуб-програми польською. Читала багато вголос, щоб навчитися вимовляти польські звуки.
Аналізуючи вашу сторінку у соцмережі, помітно, що у вас є вже великий відсоток польської аудиторії. Як вас тут сприйняли, які відгуки пишуть?
Польська аудиторія розділилась навпіл. Є люди, яким полюбився мій персонаж. Вони писали мені слова підтримки. Інша група, звісно, писала негативні коментарі. Були люди, які ототожнювали мене з цією героїнею і не дуже розділяли, що я акторка і це була моя роль.
Ще я грала у серіалі "Będziemy Mieszkać Razem". Це серіал про українських біженців. Він вже є в ефірі. Ще був повний метр, він має вийти цього літа. Там я граю також українку. Ще були епізодичні ролі.
"Вдома завжди легше": чи важко українському актору в польській кіноіндустрії?
Як взагалі вам польський ринок кіноіндустрії? Відчуваєте велику конкуренцію?
Є кастинги, самопроби. В Польщі не знають українських акторів. Вдома завжди легше. Розраховувати на те, що на польському кіноринку легко, не варто. Звісно, є конкуренція. Головні ролі будуть грати громадяни цієї країни, це очевидно. Можливо далі це зміниться. Взяти до прикладу американський ринок кіноіндустрії, вони вводять у фільм акторів тієї національності, де потім, вони хочуть продавати цю стрічку. Це ж теж бізнес. Є звісно винятки, але їх мало.
Українське кіно потроху оговтується. Знімається багато фільмів, серіалів. Як у вас з ролями в Україні?
Я знімаюсь на обидві країни. Здебільшого живу у Варшаві, тут мої діти. Жартома говорю, що їжджу на зйомки в Україну, як на заробітки. На щастя, кіноринок в Україні зараз повертається, є робота. Українцям треба споживати наш контент, щоб не було навіть думки дивитися щось російське. Хотілося, щоб і дитячого українського контенту також було більше. Бо з цим є теж проблема.
Це відповідь для тих, хто вважає, що кіно та гумор не на часі?
Я не підтримую такі зрадницькі наративи. Замість того, щоб розводити такі публічні сварки, краще йдіть попрацюйте і зробіть щось корисне.
Зараз є низка українських акторів, які пробують себе на польському ринку кіноіндустрії. Що ви можете їм побажати, маючи вже власний досвід?
Я бажаю їм витривалості та впевненості у собі. Не погоджуватись на те, що не ваше, що вам не хочеться. Йдіть за покликом душі і пробивайте стіни. Коли я приїхала до Польщі, я думала, що з кар’єрою акторки покінчено. Однак, мій товариш тоді запитав, чи пробувала я себе в акторстві у Польщі. Я була впевнена, що це неможливо. Він мене переконав, що треба пробувати та стукати в усі двері поки не вийде. Він мав рацію. Треба завжди пам’ятати, хто ти є, яке твоє покликання.
А що можете порадити тим українцям, які були вимушені покинути свої домівки через війну?
Я рекомендую йти до психолога. Треба прибирати усі бар’єри в голові. Треба мати віру і мрію, заради якої ви готові йти попри все. Треба розібратися з тим, що всередині вас відбувається. Тоді все вийде.
