У підвальному приміщенні одного із варшавських будинків, на -2 поверсі, кипить робота. Між собою волонтери називають це приміщення "підпільним центром" або "криївкою" через його розташування. В одному приміщенні сушиться тканина, в іншому — нарізається, а в третьому йде безпосередній процес плетіння маскувальних сіток. Кожен знає, що має робити, "новачків" навчають, а усю роботу контролює координатор.
Шість днів на тиждень небайдужі люди збираються разом, щоб допомогти українським військовим. Маскувальні сітки — це необхідність на фронті, адже вони дозволяють приховати від очей ворога техніку, озброєння чи інженерні споруди.
Ukrayina.pl завітала в гості до волонтерського центру "Сітки. Варшава". Як розповіла одна із координаторок роботи Ніка Грудзинська, робота центру розпочалась у серпні 2022 року. Приміщення волонтерам надав один із небайдужих поляків.
За свою роботу, усі, хто приходять виготовляти сітки, не отримують кошти, а роблять це добровільно. За словами волонтерів, кожен приходить тоді, коли має вільний час. "Хтось працює, хтось має інші обов’язки. Я, наприклад, на роботі в будні дні, тому приходжу десь два рази на тиждень. Добре, що в неділю тут відчинено, то у цей день на довше приходжу", - каже одна із наших співрозмовниць.
До центру приходять люди різного віку, всі вони родом із різних країн. Часто приходять з дітьми: одна із волонтерок бере у "підмогу" дев'ятимісячну доньку. Як ми дізналися, окрім українців, сітки допомагають робити також поляки, білоруси, американці і навіть хлопець зі Шрі-Ланки.
Пані Марія, яка вже на пенсії, приходить до "Сіток" кожного дня. Вона приїхала до Польщі у квітні 2022 року, а сама походить з Херсонської області. Каже, що до центру добирається довго, двома автобусами. Однак, за словами пані Марії, робить вона це, аби вкласти свій внесок у допомогу військовим. "Як би довго не треба було добиратись, я знаю, що я мушу тут бути. Таким чином ми показуємо, що за кордоном ми пам'ятаємо про наших військових. Хочу, щоб вже якнайшвидше була перемога. Хочеться вже по своїй землі пройтись", - розповідає нам жінка.
Пані Галина з Дніпра вже понад 1,5 року відвідує центр. Каже, що вже не уявляє свого життя без допомоги у виготовленні сіток, а "колеги" по нарізанню тканини вже стали як рідня. "Ми з різних кінців Варшави, то ділимось новинами, що у кого на районі відбувається. Разом десь ходимо, останній раз в кіно були", - стверджує пані Галина і додає, що усі познайомились там.
Ми можемо бути заморені, бо вік вже не той, але є відчуття, що ми робимо щось потрібне. Можливо, частково, але це наблизить нашу допомогу. Хлопці нам дякують, і це приємно
На стінах підвалу розвішані прапори з підписами військових. Серед подяк видніються також інструкції з того, якого кольору повинні бути маскувальні сітки залежно від сезону, у якій техніці вони повинні бути виконані, залежно від того, для чого саме вони призначені.
Тканину для сіток волонтери отримують від людей, шукають у готелях, чи закупляють за донати. Сталого фінансування від організацій у центрі немає, тому рятують людські пожертви, а також власні кошти вкладають самі волонтери. Що важливо, це повинна бути бавовняна тканина, щоб її було легше пофарбувати.
Запити від військових надходять до центру або напряму, або через волонтерів чи родичів. Сітки у Варшаві, за словами координаторки, плетуть для усього фронту, від білоруського кордону до Запоріжжя.
Сітки також плетуться у розмірах, які потрібні військовим. У середньому, створення одної сітки займає кілька годин. Лише за травень волонтери центру сплели 1238 метрів квадратних сітки.
Окрім сіток, волонтери також шиють адаптивну білизну для поранених військових. Роблять це або в центрі, або вдома.