З 1991 року на Польському радіо існує Українська служба. Після початку повномасштабного вторгнення Росії, потреба в українськомовному контенті невпинно зростала. Відтак у команди радійників з'явилась ідея створити окремий канал - "Польське радіо для України". Про його місію розповідає керівник проєкту Антон Марчинський.
Українська редакція Польського радіо існує з серпня 1991 року. Вона була відкрита невдовзі після проголошення незалежності України і працювала поряд із іншими мовними редакціями того часу. Як змінилась специфіка вашої роботи після початку повномасштабного вторгнення?
На початку повномасштабного вторгнення Росії Українська служба Польського радіо мала пів години на день ефірного часу. Це була невеличка редакція, яка складалась із кількох осіб. Натомість 24 лютого 2022 року ми почали робити випуски новин спочатку на Першому каналі Польського радіо, потім доєдналося "Trójka" і цих випусків було кілька на день. Тож поступово ми збагачували нашу сітку, додавали корисні матеріали для тих українців, які приїжджали до Польщі.
На початку березня 2022 року з’явилась ідея створити повноцінне окреме українськомовне радіо. Відтак, починаючи з 30-хвилинного ефіру, за пів року ми дійшли до 12,5, а за 9 місяців - до 14,5 годин на добу. Це не були музичні ефіри, а повноцінні інформаційно-публіцистичні. Можна сказати, що початок повномасштабного вторгнення був для нас додатково певним викликом створити майже від нуля повноцінну українськомовну радіостанцію. Додатково зазначу, що "Польське радіо для України" працює паралельно з українською службою Польського радіо. Зараз ми є найбільшою українськомовною станцією поза межами України. В нас працює кілька десятків журналістів у різних містах Польщі, а також в Україні та Європі.
Як змінилась зацікавленість вашої публіки за 2 роки повномасштабної війни? Зрештою, українці вже адаптувались у Польщі і в цілому новини про фронт читаються менше.
Безумовно, змінилась зацікавленість нашої публіки. Але варто наголосити, що наша місія та покликання не змінились, адже від самого початку ми, як "Польське радіо для України", звертались до слухачів всередині Польщі. Отже, нашим завданням було сприяти адаптації українців у Польщі, допомагали їм практичними порадами. Ця тенденція збереглась до сьогодні. Зараз актуальність цих порад знизилась. Щодо фронту, то справді - кожен ефір, кожен випуск наших новин на внутрішньо польських каналах починався зі зведення з фронту. Зараз цього дещо менше, але продовжуємо про це повідомляти. Притому нагадуємо слухачам, що війна триває вже 10 років. Нашим завданням є інформаційно підтримувати своїх адресатів. Це надалі залишається актуальним, навіть попри те, що хтось від цього втомився.
В нас є широкий діапазон рубрик. Отже, це і культура, це польсько-український контекст, польсько-український діалог. Ми розповідаємо українцям про польську культуру і це, безумовно, сприяє їх інтеграції. Ми знайомимо слухачів з українськими та польськими книжками, бо маємо теж літературні новини. У березні 2022 року ми почали проводити поетичні діалоги, під час яких читали польську поезію в перекладі на українську та українську поезію в перекладі польською. Маємо музичні ефіри, присвячені різним стилям. Також є рубрики, які стосуються національних меншин Польщі. Отже, намагаємось кожному нашому слухачеві запропонувати щось цікаве.
Як ви ставитесь до думки, що українським медіа не місце у Польщі? Чи отримували ви подібні коментарі?
Безумовно ксенофобські коментарі з’являються, але це природно. На початку повномасштабного вторгнення польське суспільство беззаперечно надавало активну підтримку українським біженцям, але тут не є несподіванкою, що рано чи пізно антиукраїнські думки дали б про себе знати. Натомість контраргументів тут може бути безліч. Навіть той факт, що зараз у Польщі близько 3 мільйонів українців, це близько 10% населення. Українці платять податки, отже мають право на якусь власну репрезентацію в державних медіа. Ця місія також важлива. Можна також говорити, що для самої Польщі важливо знаходити спільну мову з українцями, які перебувають на її терені і, зрештою, які протистоять агресору. Отже, це прояв культурної дипломатії. Це суто прагматичний крок, який можна представити на багатьох рівнях політичної взаємодії між Польщею та Україною. Не говорячи вже про те, що агресор, з яким бореться зараз Україна, загрожує також і Польщі.
Наскільки важлива роль радіо і медіа в цілому під час війни?
Медіа важливе в будь-який період нашого життя. Це наше вікно у світ, через яке ми дізнаємось, що відбувається назовні та впливаємо на хід історії. Якщо це вікно, так би мовити, чисте, то ми маємо адекватне уявлення про події й відповідно правильно на них реагуємо. Цю роль медіа не можна ставити під сумнів чи применшувати. Зрештою, величезна роль інформаційної боротьби, яку ми ведемо, не викликає сумнівів. Вона сприяє створенню певного наративного простору, певного образу світу, який пояснює необхідність опору, а також артикулює його цілі.
Ви обізнані в тому, як працює радіо в Україні та Польщі. Чи помітили ви різницю в тому, як споживають радіоконтент українці та поляки, є взагалі відмінності?
Безумовно, це відрізняється. Радіо в Україні та Польщі по різному навіть формувалось та сприймалось. Якось так склалось, особливо після виникнення телебачення, що в Україні аудіовізуальний переказ мав більший вплив на глядачів. Натомість радіо слугувало більше як додаток. У Польщі було по-іншому. Тут радіо було більш актуальним та глобальним медіа. По радіо можна було сказати щось таке, що не побачиш на екрані телевізора. Це було більш інтелектуальне медіа, тут з’являлись і продовжують з’являтись розмови із людьми, які високо тримають певну планку в суспільстві, які, скажімо, є представниками певної еліти. А телебачення виконувало більш розважальну функцію.
Звісно, останніми роками багато чого змінилось у медіа. Натомість якщо собі уявити певний вихід із кризи, який був пов’язаний з політизацією медіа у Польщі, особливо суспільних, то мені здається, що радіо в першу чергу, а потім вже телебачення, помалу повертається до тієї місії, яка займається просвітництвом і зрештою ця роль сприймалась і продовжує сприйматись суспільством з розумінням до того, хто її виконує. Ми бачимо, що упродовж останніх місяців, зокрема Польське радіо, відновлюючи свою місію, повертає собі слухачів.
В Україні радіо несе більш розважальний характер, натомість у Польщі здебільшого це все-таки джерело інформації, новин, і поляки до цього звикли. Це помічають і українці, які приїжджають до Польщі. Напевно наші українські слухачі полюбили наш формат і вони його добре сприймають. Якби їм це було б не цікаво, то напевно б нас не слухали.
Як взагалі українці оцінюють роботу вашого радіо, які відгуки залишають?
Коли йдеться про потреби наших слухачів і їх відгуки, то це, звісно, подяки за присутність українського слова за кордоном, коли ти далеко від дому. Також це наближення до Польщі. Варто, зокрема, наголосити, що нас слухають і в Україні, на фронті, на тимчасово окупованих територіях. І ми отримуємо відгуки, що саме завдяки тому, що вони чують рідне слово, в них є сили далі триматися. Це, напевно, найбільш цінне, що ми можемо чути.
Окрім цього, ми неодноразово отримували подяку за роботу "Польського радіо для України" від Генерального штабу Збройних сил України. Як і від Національної ради з питань телебачення і радіомовлення України. Зокрема голова ради Ольга Герасимюк висловлювала слова вдячності за присутність українського слова тут, у Польщі, а також за казки, які щовечора виходять в ефірі "Польського радіо для України". В перші дні повномасштабного вторгнення керівник і засновник видавництва "А-ба-ба-га-ла-ма-га" Іван Малкович дозволив нам безоплатно використовувати в нашому ефірі українські народні казки, видані їх редакцією.
Незабаром "Польське радіо для України" матиме цілодобову ефірну сітку. Чи це означає, що попиту серед українців стає більше?
Існує дуже виразна, актуальна потреба, аби такий український контент з’являвся - як в Україні, так і в Польщі. За збільшення попиту завжди треба боротися. Ми маємо з відповідальністю боротися за увагу слухача. Будемо робити важливі і цікаві передачі.Подавати інформацію, яка буде цінна для наших слухачів, аби у нас, як у першоджерела, змогли знаходити такі відомості, без яких насправді життя у Польщі і не тільки було б складніше.
