"Доброго дня, зуби приймаєте?" — ніяковіє пенсіонер із ціпком. Працівник ломбарду уточнює: "У вас золота коронка і ви хочете її здати?" Дідусь ствердно киває, дістаючи з гаманця коронку.
Працівник ломбарду перевіряє "товар": "Виріб важить 3,57 грама. Раніше ми оцінювали золоті коронки як 999 пробу, але це не завжди відповідало результату подальшого аналізу, тож ломбард опинявся у програші. Тепер оцінюємо як 750 пробу, наразі вона вважається найвищою. Ціна за один грам — 1583 гривні".
Почувши, що може отримати понад 5,5 тисячі гривень, пенсіонер аж випростався. Його не засмутило навіть повернення коронки з проханням відчистити її від залишків стоматологічного матеріалу. "Мій сусід — майстер на всі руки, відчистить, — усміхається чоловік. — Я завтра повернусь, може ще дружина дозволить здати й свою коронку".
Запитую чоловіка, на що планує витратити гроші. "На буржуйку для дачного будиночка — через війну доведеться там зимувати. Мусимо вже нині подбати про тепло", — пояснює дідусь.
"Ого, у вас розцінки зросли, — зауважує відвідувачка середніх років. — Місяць тому за грам золота 585 проби давали 1120 гривень, а нині — 1300..."
"Та бо долар "стрибнув". Тож ви не прогадали, вирішивши тоді не здавати підвіску", — каже працівниця ломбарду, впізнавши клієнтку. За золоту трояндочку вагою 1,66 грама жінка отримує 2158 гривень, а за браслет вагою 3,04 грама — ще майже чотири тисячі гривень.
"Донька вступила на навчання за кордоном, уже отримала студентську візу. От потрібні гроші на життя там... Добре, що я послухала бабусю, яка казала не продавати золото до останнього. Тепер он маю можливість трохи "заробити", — поділилась клієнтка.
До слова, в ломбардах надають і безплатну послугу — проводять оцінку виробу. Саме з таким проханням звертається молода жінка, даючи працівниці підвіску у формі пари, яка обіймається. "Хочу знати, чи це золото, бо залицяльник, який подарував мені підвіску, був не дуже певним чоловіком", — пояснює жінка. За декілька хвилин вона отримує підтвердження своїй підозрі: "Схоже, зверху просто позолота, для точнішого аналізу потрібно пиляти..."
До іншого ломбарду заходить молода жінка й мовчки просуває у віконечко обручку. "Ви хочете здати назавжди чи на якийсь час? — перепитує працівниця. — Бо обручки зазвичай закладають, а через тиждень-два повертаються, аби викупити".
Жінка каже: назавжди, бо ця обручка — від першого шлюбу. "Два роки зберігала цю каблучку, бо її виготовляли на замовлення за моїм ескізом, — каже вона мені. — Хотіла її носити, але рідні відмовили — мовляв, погана прикмета носити обручку зі шлюбу, який розпався. Може й справді особисте життя налагодиться, якщо позбудусь її..."
За виріб вагою 1,85 грама жінка отримує 2405 гривень. І каже, що перерахує гроші на потреби ЗСУ.
До слова, здаючи прикрасу, клієнт має надати паспорт та ідентифікаційний код, це пересторога на випадок, якщо виявиться, що річ було вкрадено.
