Максим Кушніренко мріє відновити всю Україну і переконаний: ця війна стосується кожного, тому триматися осторонь жоден з нас не має морального права, пише газета "Експрес".
"Із перших днів великої війни я з товаришем Віталієм долучився до волонтерського руху. Спершу передавали на фронт бронежилети та інші речі для наших захисників, допомагали й цивільним одягом, медикаментами, продуктами. Активно співпрацювали з українською діаспорою з Америки. У Львові влаштували своєрідний хаб, а звідти вже все розподіляли по інших містах, — каже Максим Кушніренко. — Навесні 2022-го після деокупації Бучі, Ірпеня, Гостомелю поїхали туди з черговим вантажем. До мене підійшла бабуся, подякувала за все і пояснила, що їжі вистачає завдяки добрим людям, а ось вікна залатати, які вилетіли через обстріли окупантів, — проблема. Надворі ще холодно, дощі йдуть, у будинку неможливо жити. Тож ми з другом подбали, аби закрити вікна і дах бабусиної оселі міцною плівкою. Побачивши це, збіглись сусіди старенької й собі просили такої ж допомоги. Так ми зрозуміли, що відновлення понівечених війною осель має стати основним напрямом нашої роботи. Для цього створили благодійний фонд, активно співпрацюємо із закордонними організаціями, які допомагають Україні фінансово. У Бучі нам уже вдалось відновити понад 200 будинків.
Зруйнованих осель чимало, а фінансів бракує (бюджет на один будинок — близько $7000), облаштовуємо й тимчасове житло для людей. Таких будинків спорудили вже близько чотирьох тисяч. Тепер у нашій команді 140 осіб".
За словами співрозмовника, про те, де саме потрібна допомога, він дізнається від голів громад деокупованих територій, з якими тісно співпрацює.
"Приємно чути слова вдячності від людей, — каже чоловік. — На Херсонщині нас уперше пригостили квашеними кавунами. Було надзвичайно зворушливо, що люди, які втратили майже все, готові ділитись останнім. Буває, що власники осель та сусіди доєднуються до нашої команди і теж допомагають у відновленні пошкоджених будівель".
Максим Кушніренко додає, що для нього нині головне — допомогти повернутися людям на деокупованих територіях до нормального життя. І, звісно, — перемога! "Перше, що зроблю після перемоги — вип’ю келих шампанського за ЗСУ і складатиму план із відновлення всієї країни, — каже чоловік. — А потім уже точно відпочину з дружиною та сином на морі в українському Криму".
