Олена і Юлія приїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення Росії. Зараз вони міцніше стоять на ногах, але чекають, коли зможуть повернутися на Батьківщину. Їхні історії розповідає onet.pl.
Олена - з Івано-Франківська. В Краків приїхала 28 лютого. Виїхати з України вирішила відразу після початку війни, коли побачила, як її дитина задихається і синіє від страху. Жінка має дев'ятеро дітей від чотирьох до 14 років, п'ятеро власних і четверо під опікою. В Польщі від благодійного фонду та волонтерів родина отримала житло, їжу та речі.
У серпні до Польщі приїхав і її чоловік. Олена ж захотіла повернутися додому, бо вона медсестра. Жінка планувала рятувати життя на війні. Від цього кроку її відрадив психолог.
Чоловік Олени – греко-католицький священник. Він уже розпочав служіння у Польщі. Планів на майбутнє жінка не має — усе залежить від ситуації. Зараз вона чекає, поки молодша дитина піде до школи, а вона зможе закінчити курси, щоб мати право працювати в Польщі медсестрою.
35-річна Юлія переїхала до Кракова із Запоріжжя. Вдома вона разом з подругою керувала власним центром, який надавав психологічну допомогу. Після початку повномасштабного вторгнення жінка спершу виїхала з 10-річним сином в село до мами (60 кілометрів у напрямку Маріуполя). Вона сподівалася, що в селі буде спокійно. Однак фронт наблизився на три кілометри до їхнього дому.
Під вибухи та ракетні обстріли вона разом із сином втекла. Так Юлія потрапила до Польщі.
"Я була в шоці і довго зволікала, щоб почати нове життя. У мене були стресові реакції, коли щось летіло або лунали гучні звуки. Син сховався під стіл і дуже плакав за бабусею та людьми із Запоріжжя", - пригадує українка.
Вона знала, що їй потрібно якомога швидше вивчити польську. Бо мова – її робочий інструмент.
Спершу Юлія жила у двоюрідної сестри, але через два місяці вона була змушена виїхати. У неї не було ні роботи, ні грошей, лише виплати на сина 500+. Так жінка опинилася в монастирі, де знайшла притулок.
Зараз Юлія добре володіє польською, працює психологом у трьох фондах і шукає квартиру. Жінці в Польщі подобається все - ставлення, транспорт, люди. Не подобаються лише шалені черги до лікарів та психологічна дистанція між людьми. Жінка мріє повернутися додому. Адже у неї там мама, брат в армії та батько її сина.