Serhijko jest najmłodszą ofiarą Rosjan. Miał tylko dwa dni

Niemowlę w małej białej trumnie, przykrytej niebieskim kocykiem. W pobliżu grobu są kwiaty, samochodzik i tygrysiątko przywiezione przez krewnych. Obok mama i tata, którzy po raz ostatni delikatnie całują syna. Tak pochowano Serhija Podlanowa, który zmarł dwa dni po urodzeniu. Jest najmłodszym z 440 ukraińskich dzieci zabitych przez okupantów. TEKST W JĘZYKU POLSKIM I UKRAIŃSKIM. У маленькій білій труні лежить немовля, вкрите блакитною ковдрою. Обличчя - у дрібних подряпинах. Біля могили - квіти, іграшкові машинка, тигреня і червоне сонечко, які принесли рідні. Поряд - згорьовані мама й тато, які ніжно гладять та востаннє цілують свого сина. Так ховали Сергія Подлянова, який загинув через два дні після народження. Він став наймолодшим із 440 вбитих окупантами українських дітей

W nocy 23 listopada rosyjskie pociski S-300 trafiły w szpital w Wilnianśku na Zaporożu. Jedna z nich - w oddział położniczy, gdzie przebywała Maria Kamieniecka z nowonarodzonym synkiem. Fala uderzeniowa wyrzuciła dziecko z łóżeczka i zmarło.

- Maria i Witalij mieszkają w małej wiosce Nowosolone — mówi Nadija Borodina, urzędniczka gminy Podhirna. Para marzyła o dużej rodzinie. W lutym dowiedzieli się o czwartej ciąży. Wiele osób opuściło wieś, bo linia frontu nie jest tak daleko. Ale Maria i Witalij pozostali. 

- 23 listopada, gdy usłyszałam wiadomość o uderzeniu rakietowym, natychmiast napisałam do krewnych Marii. Zapytałam, czy jest już w domu. Liczyłam na cud. Ale powiedzieli mi, że matka z synem są w szpitalu, dziecko zmarło. To straszny ból. Ojciec Witalij nawet nie widział syna osobiście. Maria wysłała mu tylko zdjęcie nowonarodzonego synka - dodaje Nadija.

Tej strasznej nocy Maria Kamieniecka usłyszała wycie syren. Rosjanie ostrzeliwali inną część miasta. Około drugiej nad ranem nakarmiła syna i położyła go spać w stojącym nieopodal łóżeczku. Ona i syn, jako jedyni przebywali na oddziale położniczym na drugim piętrze szpitala.

Według miejscowych rakieta uderzyła w korytarz między. Mury się zawaliły. - Spadł kawałek betonowego stropu. Matka rzuciła się do łóżeczka, ale jej synka w nim nie było. Został wyrzucony przez falę uderzeniową. Kobieta chwyciła telefon i świeciła nim, szukając dziecka. Ale to wszystko na marne — mówi Natalia Musienko, burmistrz Wilnianśka. — Ratownicy pomogli Marii wydostać się ze zniszczonego budynku. Ciągle płakała, błagała, by odnaleźć jej dziecko. Długo go szukali, aż w końcu znaleźli martwego noworodka.

Ginekologa, który odbierał poród Marii i pełnił nocny dyżur, wyciągnięto spod gruzów i przewieziono do szpitala miejskiego. Ma oparzenia 30 proc. powierzchni ciała.

Natalia Musienko mówi, że Serhijko, który miał zaledwie dwa dni, "został aniołem". - Ochraniał wszystkich, którzy byli w tym czasie w szpitalu: lekarza, dwie pielęgniarki, starszą pielęgniarkę, swoją matkę… I wziął na siebie najstraszniejsze rzeczy - dodaje.

Mały Serhijko został pochowany we wsi Nowosolone. Podczas pogrzebu słychać było odgłosy wybuchów — rosyjscy okupanci nie przestali strzelać. 

Wiktoria TRUDKO

—----------------------

Дитина загинула від уламку ракети за два дні після народження. "Цей хлопчик став янголом" 

Вночі 23 листопада рашисти поцілили ракетами С-300 у лікарню в місті Вільнянську Запорізької області. Одна з них влучила у пологове відділення, де перебувала Марія Кам’янецька із новонародженим сином. Вибуховою хвилею дитину викинуло з ліжечка, внаслідок чого вона загинула.

"Марія і Віталій мешкають у невеличкому селі Новосолоне, — каже Надія Бородіна, діловод Підгірненської громади, односельчанка родини. — Подружжя мріяло про велику сім’ю. У лютому дізнались про четверту вагітність. У нас багато хто виїхав з села, бо не так далеко лінія фронту. Та вони залишились... 

23 листопада я почула новину про ракетний удар, відразу написала родичам Марії. Запитала, чи вдома вона уже. Мала надію на диво... Та мені відповіли, що мама із синочком в лікарні, він загинув. 

Це страшне горе. Тато Віталій навіть не встиг побачити сина, взяти на руки. Марія йому лише відправляла на вайбер світлину новонародженого хлопчика..." 

Тієї страшної ночі Марія Кам’янецька почула гуркіт: окупанти поцілили в іншу частину міста. Десь о другій ночі вона погодувала сина і поклала спати в ліжечко поряд із собою. Вони були єдиними у палаті пологового відділення, що на другому поверсі лікарні. Зі слів місцевих, ракета влучила у прохідний коридор між відділеннями. Стіни обвалились. 

"Впав шматок бетонної стелі. Мати кинулася до ліжечка, а сина в ньому не було. Його викинуло вибуховою хвилею. Жінка схопила телефон і підсвічувала ним, шукаючи немовля. Та все було марно, — каже Наталія Мусієнко, міський голова Вільнянська. — Рятувальники допомогли Марії вибратися зі зруйнованої будівлі. Вона постійно плакала, благала знайти маля. Його довго шукали... І зрештою знайшли мертвим. 

Гінеколога, який приймав у Марії пологи і чергував уночі, дістали з-під завалів та доправили до міської лікарні. В нього опіки 30% поверхні тіла". 

Наталія Мусієнко каже, що, що Сергійко, якому було всього два дні від народження, став ангелом. "Він захистив всіх, хто тоді був у лікарні: лікаря, двох санітарок, старшу медсестру, свою маму... А все найстрашніше взяв на себе". 

Поховали маленького Сергійка у селі Новосолоне. Під час похорону було чути звуки вибухів — окупанти не припиняли обстріли... Старшим дітям про трагедію батьки повідомили наступного дня, привівши на цвинтар та принісши на могилку солодощі. 

Вікторія ТРУДЬКО