Andrii Glembotskij urodził się w Szostce w obwodzie sumskim, ale ukończył Uniwersytet Architektury w Dnieprze. Zawsze interesował się historią. Miał na ciele tatuaż z trójzębem i napisem "Ukraina przede wszystkim", a także portret słynnego ukraińskiego poety Tarasa Szewczenki.
Jesienią 2013 roku był aktywnym uczestnikiem rewolucji godności i jako jeden z pierwszych, protestujących studentów, dostał się pod pałki "Berkutów". – Na głowie została mu duża blizna – mówi kuzyn Andrij Bychowskij. - Potem Andrij poszedł na wszystkie rozprawy sądowe w sprawie pobicia studentów.
Później mężczyzna zainteresował się podróżami po Karpatach (kiedyś odbył prawie miesięczną samotną wędrówkę), a także festiwalami etno. To właśnie na jednym z nich poznał swoją przyszłą żonę. Alina pochodziła z Charkowa, mówiła po rosyjsku, ale jak kiedyś Andrij, przeszła na ukraiński. Nawiasem mówiąc, w swoim mieszkaniu powiesił dla przyjaciół tabliczkę: "W tym mieszkaniu mówimy tylko po ukraińsku".
- Małżeństwo świętowało swój ślub w Worochcie w regionie karpackim – mówi Jurij Jaroszko, przyjaciel Andrija z dzieciństwa. - To był prawdziwy ukraiński ślub.
Andrij Glembotskij nie służył w armii sowieckiej. Ukończył jednak wydział wojskowy w instytucie i otrzymał stopień porucznika rezerwy. Przez pewien czas mieszkał w Izraelu – spędził tam w wojsku trzy miesiące. Zdobyte doświadczenie przydało mu się później, w 2015 roku, kiedy został instruktorem wojskowym Legionu Ukraińskiego. Następnie wybrał znak wywoławczy "Kapa".
- Pięć lat temu Andrij i jego żona ponownie przeprowadzili się do Izraela – mówi Jurij Jaroszko. Kiedy rozpoczęła się wojna na pełną skalę, mężczyzna zostawił tam ciężarną żonę i dwóch synów, pięcioletniego Bohdana i dwuletniego Iwana. Na początku marca przyjechał bronić ojczyzny. Walczył w ramach Legionu Międzynarodowego. Był dowódcą jednostki specjalnej.
A 29 lipca Andrijowi i Alinie urodziła się córka. Na szczęście udało mu się przybyć z frontu (dowództwo wyraziło zgodę) i spotkać żonę.
- Był bardzo szczęśliwy z powodu narodzin córki – mówi Andrij Bychowskij. — W Izraelu udało mi się zrobić sesję zdjęciową z rodziną. W oczach Andrija na zdjęciach widać zmęczenie. Mimo to 14 sierpnia wrócił na front. Miał przecież w Ukrainie inne dzieci – wojskowych przyjaciół, których nie mógł porzucić. Nazywali go swoim tatą.
Andrij Glembotskij zmarł 23 sierpnia w obwodzie charkowskim. Samochód, którym jechał porucznik, wjechał na minę. Pół kompanii wojskowych, w której siedem lat temu był instruktorem, przyszło pożegnać się z dowódcą.
Autor: Bohdan KUFRYK
Pomóż Ukrainie, przyłącz się do zbiórki. Pieniądze wpłacisz na stronie pcpm.org.pl/ukraina >>>
***
У липні в нього народилась донечка, а в серпні він загинув на фронті. Історія Андрія Глембоцького
На Харківщині загинув 49-річний військовий Андрій Глембоцький — його авто підірвалося на ворожій міні. Місяць перед цим він став батьком. На щастя, встиг побачити новонароджену дитину. Командування на декілька днів відпустило його додому, щоб зміг узяти на руки немовля...
Андрій Глембоцький народився у Шостці на Сумщині, а ось виш — архітектурний університет — закінчив уже в Дніпрі. Завжди цікавився історією. Мав татуювання з тризубом і словами "Україна понад усе", а також з портретом Тараса Шевченка, пише газета Експрес.
Восени 2013 року був активним майданівцем і, захищаючи студентів, одним із перших потрапив під кийки "беркутівців". "На його голові залишився великий шрам, — каже Андрій Биховський, двоюрідний брат. — Потім Андрій ходив на всі судові засідання у справі побиття студентів..."
Згодом захопився мандрівками Карпатами (одного разу пішов в одиночний похід майже на місяць), а також етнофестивалями. Саме на одному з них познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Аліна була з Харкова, розмовляла російською, але, як свого часу Андрій, перейшла на українську. До слова, у своїй оселі він для друзів повісив табличку: "У цій квартирі говорять лише українською".
"Своє одруження пара відсвяткувала у Ворохті, що на Прикарпатті, — розповідає Юрій Ярошко, друг дитинства. — То було справжнє гуцульське весілля з троїстими музиками. Запальне та веселе..."
У радянській армії Андрій Глембоцький не служив. Проте в інституті закінчив військову кафедру, дістав звання лейтенанта запасу. Певний час жив в Ізраїлі — там три місяці провів у війську. Власне, набутий досвід знадобився потім, у 2015 році, коли став інструктором для бійців Українського легіону. Тоді він і обрав позивний "Капа".
"Років п’ять тому Андрій разом із дружиною знову переїхав до Ізраїлю", — каже Юрій Ярошко. Коли ж почалася повномасштабна війна, залишив там вагітну жінку й двох синів, п’ятилітнього Богдана і дворічного Івана. На початку березня приїхав боронити рідну землю. Воював у складі Інтернаціонального легіону. Був командиром окремого підрозділу спецпризначення.
А 29 липня в сім’ї Андрія Глембоцького сталося поповнення. На щастя, вдалося вирватись з передової (командування дало згоду) і зустріти дружину з пологового...
"Брат дуже радів народженню дочки, — розповідає Андрій Биховський. — В Ізраїлі встиг зробити фотосесію із сім’єю. На світлинах в Андрія втомлені очі... Попри це, 14 серпня він повернувся на фронт. Адже в Україні у нього були інші діти — бойові побратими, яких не міг кинути. Вони його називали своїм татом".
Загинув Андрій Глембоцький 23 серпня на Харківщині. Йому було 49 років. Машина, в якій їхав лейтенант, підірвалась на міні. Попрощатися з командиром прийшло пів роти бійців, в яких сім років тому він був інструктором...
Богдан КУФРИК
