Пожежник із Польщі: Росіяни атакують, коли ми приїжджаємо
Харків, друге за величиною місто України росіяни обстрілюють з повітря чи не щодня. Росіяни обстрілюють багатоквартирні будинки з Бєлгородської області, яка лежить безпосередньо біля кордону з Україною. Одними з перших на місця обстрілів приїжджають пожежники. Разом із ними на виїздах також є поляк Єжи Юрчинський.
За словами пожежників, тактика росіян полягає в тому, щоб знову атакувати місце, де проходить рятувальна операція. У квітні під час одного з таких обстрілів у Харкові загинули троє співробітників ДСНС. "Кожного дня росіяни обстрілюють місто. Ми приймаємо цей ризик і працюємо, знаючи, що будь-якої миті хтось із нас може загинути", — каже в інтерв’ю Ukrayina.pl Єжи Юрчинський, який два роки тому покинув Польщу, щоб приєднатися до харківських пожежників.
Він додає, що при виявленні цих ракет засобами ППО, рятувальні служби отримують наказ сховатися та припинити роботу. Він наголошує, що це не завжди реально, адже іноді є хвилина, щоб сховатися.
Росіяни свідомо залякують нас і мирних жителів, які попри все залишаються в Харкові. Другий раз вони завдають удару, коли ми прибуваємо в пункт призначення
Поляк у Харкові: До війни я боявся їхати в Україну
Єжи Юрчинський приїхав в Україну вперше після початку повномасштабної війни. Він каже нам, що раніше не був в Україні, тому що йому сказали, що там небезпечно. "Вони дійсно так казали, тому я боявся туди їхати. У мене таких планів не було. Зараз це для мене в якомусь сенсі безпечна країна", - з усмішкою відповідає наш співрозмовник.
Військова пригода пожежника з Польщі почалася з гуманітарної допомоги. Пан Єжи був координатором, доки не вирішив сам поїхати в охоплену війною країну, щоб перевірити, чи все працює нормально і чи надходить допомога туди, куди має надходити.
"Моя організація погодилася відпустити мене до Львова. Там ми розташували медичну допомогу. Але я хотів поїхати далі на схід і подивитися, куди насправді йде допомога. Я сказав це ввечері, а наступного ранку опинився в вантажівці, наповненій підгузками та консервами, яка через Кривий Ріг, а згодом Дніпро, їхала до Покровська на Добасі", – згадує Юрчинський.
Після приїзду у прифронтовий Покровськ виявилося, що водій, з яким пан Єжи мав повернутися до Львова, їхав на південь України за черговим гуманітарним вантажем. Тоді польський волонтер вирішив поїхати до Харкова.
Поїхав до харківських пожежників, яким хотів допомогти. Вийшло так, що приїхав на 3 дні і залишився на два роки
Юрчинський: Я ніколи не хотів стати пожежником, особливо в Україні
Польський волонтер згадує, що після прибуття до Харкова у пожежників не було часу говорити про допомогу. Вони попросили його залишитися на ніч і припустили, що, можливо, знайдуть час поговорити в перерві між викликами. Пан Єжи міркував, що йому робити, адже він уже купив зворотний квиток на поїзд до Польщі.
"Я ледве прибув до пожежної частини в Харкові, як пролунав сигнал тривоги після чергового обстрілу. Пожежники якраз виїжджали на місце трагедії і запитали мене, чи поїду я з ними. Як завжди, я відповів швидше, ніж подумав, і погодився", – згадує Єжи Юрчинський в інтерв’ю Ukrayina.pl.
Поговорити тоді не вдалося, оскільки після повернення вогнеборцям довелося їхати на інше місце пожежі, яка виникла внаслідок чергового обстрілу. Попри шалений темп роботи, пану Єжи вдалося налагодити необхідні контакти. Він познайомився з харківськими пожежниками та альпіністами, які піднімаються на зруйновані хмарочоси.
"Я спелеолог, тобто печерний альпініст. Іншими словами, альпініст, який працює під землею. Ми швидко почали розмовляти, я спостерігав за їхньою роботою. Ми погодилися, що техніка, яку вони використовують, дуже схожа на ту, яку використовують під землею. Кожен пожежник у Польщі повинен пройти ці курси під землею" - каже пан Єжи.
Він швидко отримав неофіційний дозвіл їздити у відрядження з пожежниками та альпіністами. Каже, таких спеціалістів у Харкові бракує, тому його присутність для них була на вагу золота.
Я сміюся, що за пів року волонтерської роботи я працював за тарілку супу на (бо принаймні обіди завжди возять на місця, куди ми виїжджаємо). Я отримав шеврон харківських рятувальників. Відтоді я з ними працюю
Єжи Юрчинський продовжує координувати гуманітарну допомогу, яка надходить українським солдатам на фронт. "Я все це роблю, а в цей же ж час живу в пожежній частині. Кожної ночі я готовий їхати з пожежниками зі своєї частини на виклик", — зізнається він.
Мешканці не хочуть залишати Харків. "Мусимо їх переконувати"
До війни в Харкові проживало півтора мільйона людей. Сьогодні населення міста оцінюється в 1,3 мільйона осіб, з яких майже 200 тисяч є внутрішньо переміщеними особами. Після початку російського наступу на Харківщину кількість переселенців зросла. За словами пожежників, більшість жителів не хочуть залишати своє місто, попри обстріли. "Цих людей потрібно переконати виїхати, бо вони не хочуть залишати свої домівки", – каже пан Єжи.
"Дуже часто ми приходили в один день і намагалися переконати їх виїхати, але вони не хотіли. Увечері того ж дня на їхні будинки впали бомби, і тільки тоді вони погоджувались евакуюватися. Люди дуже часто кажуть, що вони воліли би померти тут, і для них буде краще цей страх тут, ніж якийсь шматок чужої землі, де вони ніколи не почуватимуться як вдома", – додає він.
"Харків живе і працює". Люди намагаються жити далі
У Харкові ще працюють ресторани, які закриваються за кілька хвилин до комендантської години. Люди ходять на роботу, а після роботи - на прогулянки. На вулицях висять білборди "Харків живе і працює". За словами нашого співрозмовника, це піднімає настрій мешканцям, хоча не всі це розуміють.
"Це незрозуміло, коли дивишся з боку, тому що це зона бойових дій. Але люди намагаються жити далі. Я скептично ставлюся до цих гасел про те, що Харків живе і працює, тому що я вважаю, що зараз не час для реконструкції чи будівництва нових доріг у місті, настав час будувати укріплення та підтримувати Збройні сили України", – вважає наш співрозмовник.
Допис Юрчинського: Поляки і козаки - разом до перемоги!
Харківські пожежники знайомі не один рік і спочатку були здивовані, що з ними працює поляк, який навіть не є професійним пожежним. Мешканці часто підходять до польського волонтера, щоб подякувати йому за роботу та допомогу. Пожежники жартують між собою, що Єжи Юрчинський є почесним консулом Польщі в Харкові. Тому що після початку повномасштабної війни польське консульство в Харкові не працює.
Українські колеги часто казали мені, що вони втомилися або більше не витримують. Але коли знають, що з ними їде поляк, відчувають відповідальність. Звичайно, казали, що, може, ми всі скоро помремо. Але потім додавали, що добре, що Єжи їде з нами. Він завжди усміхнений. Пояснили, що так виглядає боротьба на боці добра
Пан Єжи стверджує, що почувається наполовину харків'янином. Особливо після того, як отримав державну нагороду за підтримку в обороні міста від росіян, медаль "За оборону міста-героя Харкова".
Мене запитують, чи є у мене якийсь план евакуації на випадок, якщо в місто зайдуть росіяни. На що я відповідаю, що не маю, тому що отримав медаль за захист і тепер треба її відпрацювати
Отримавши медаль за заслуги, пан Єжи подякував колегам та друзям. Як він написав, вони для нього справжні герої. "Поляки і козаки разом до перемоги", – написав він.
