Народився в Івано-Франківську, жив та працював у Тячеві на Закарпатті, а згодом — у Києві. У 2014 році Олег Куцин ініціював створення Окремої добровольчої роти "Карпатська Січ", яка брала участь в обороні Донецького аеропорту. З початком широкомасштабного вторгнення був ініціатором її відновлення.
Разом із побратимами вів оборону Київської області, а після деокупації вирушив воювати на Ізюмський напрямок. У травні цього року батальйон, створений Олегом Куциним, увійшов до лав ЗСУ як 49-й окремий піхотний батальйон.
"Уперше в історії молодший лейтенант очолював цілий батальйон", — каже побратим "Кума" Василь Здирко із позивним "Хмара". З Олегом Куциним він познайомився ще задовго до війни на Сході України.
"Це була людина-легенда, дуже потужна особистість, — каже Василь. — На фронті він був усім, як батько: міг поговорити, порадити й допомогти в будь-якому випадку. Суворий, але добрий, мав хороше почуття гумору та був дуже харизматичним. Лише один його погляд — і ти одразу розумієш, що варто робити".
У 2014 році Василь Здирко отримав поранення під час боїв у районі Донецького аеропорту. Олег Куцин був одним із тих, хто рятував свого товариша й побратима. "Я їхав в автомобілі й потрапив під мінометний обстріл. З пораненням підключичної артерії добіг до укриття, де вже були Олег і медик. Протягом шести годин вони намагалися зупинити мені кров, аби я дотягнув до евакуації", — каже "Хмара".
"Олег Куцин неодноразово повторював, що мета росії — захопити всю Україну, — додає політичний колега Василь Гнат. — Він був простим у спілкуванні, не мав зверхності чи самозакоханості".
"При всій жорстокості до ворогів він був дуже добрим до друзів", — згадує його близький друг, громадський діяч і письменник Роман Коваль. Вони товаришували 30 років, а познайомилися, коли Олег прийшов у місцеву друкарню з листівкою проти сепаратистських рухів на Закарпатті. "Я працював там редактором і трохи виправив текст, додавши гостроти в листівку", — каже товариш.
При всій жорстокості до ворогів він був дуже добрим до друзів.
З дитинства Олег Куцин був оточений любов’ю до української мови та культури. Його мама з юних літ прищеплювала синові знання пісень визвольної боротьби. "Думаю, це й відіграло вирішальну роль у патріотичному вихованні Олега", — каже Роман Коваль.
Він пригадує свого друга як щедру людину, завжди готову прийти на допомогу. "А ще він був чудовим господарем. Любив поратися на кухні й готував неймовірно смачні страви, особливо закарпатський бограч", — усміхається чоловік.
Олег Куцин загинув на Ізюмському напрямку. У нього залишилися повнолітні син і донька від першого шлюбу, а також малолітня донька від другого.
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі та на сторінці у фейсбук.
