Українка Лілія втекла від війни до Польщі з дітьми – восьмирічним Миколою, дворічною Марією та чотирирічною Іванкою. Вона не знала, куди їде. Після перетину кордону сім'я сіла на волонтерський транспорт до Катовіце. Спершу родині було важко. Але жінка впоралася.
Прибиранням заробила на курси манікюру
Родину Лілії довезли до будівлі Добровільної пожежної дружини в Домбрувці Малій в Нижній Сілезії. Там пожежники підготували величезне приміщення з матрацами на 30 осіб. Із зручностей також були кухня та санвузол. Там Лілія з дітьми прожила понад два тижні. Без діла не сиділа — разом з іншими біженцями організувала ярмарок української їжі. Так жінка заробила свої перші гроші за кордоном, пише wyborcza.pl.
"Я приїхала до Польщі буквально з порожніми кишенями. Ми з чоловіком незадовго до війни вклали всі заощадження в нову квартиру. І раптом все обірвалося. Я розуміла, що чоловікові доведеться сидіти вдома, захищати країну, мені — рятувати дітей", - розповідає Лілія.
Перші місяці в Польщі Лілія працювала прибиральницею. Мила сходи, брала Марійку з собою на роботу, бо дворічна дівчинка замала, аби віддати її в садок. Прибиранням заробила на проходження курсів манікюру і почала працювати за цією професією.
Через деякий час притулок при пожежній частині відвідали поляки Вальдек і Маріола. Вони запитали, чи не хоче Лілія жити в їхній порожній квартирі, бо їхній син виїхав. Українка погодилася і тісно заприятелювала з польською родиною.
"Свою першу футболку з гербом пожежників не хотів знімати"
Лілія пройшла курс навчання, вивчила мову і влаштувалася вихователькою у дитячому садку в Катовіце, як раніше у Вінниці.
"Багато разів хотіла повернутися додому, але поляки повторювали: подумайте про безпеку дітей. Сказали, що у мене буде дах над головою, і дотримали слова", - говорить Лілія.
Хоча сім'я давно не живе у пожежників, але регулярно їх відвідує. Старший син мріє стати рятувальником. Саме завдяки їм Микола не був самотнім в Польщі. Він часто спостерігав за роботою пожежників, а вони брали його з собою в гараж, показували машини, дозволяли носити шолом.
При частині є молодіжна команда, в якій навчаються майбутні вогнеборці. Там Коля побачив хлопчиків такого ж віку. Тож дуже зрадів, коли пожежники запропонували йому приєднатися до цієї команди.
"Коли отримав свою першу футболку з гербом пожежників, навіть не хотів її знімати, спав у ній", - каже мама.
Микола пройшов навчання, вивчив назви різного обладнання. Тепер хоче залишися в Польщі і бути тут пожежником.
