Українка Лілія втекла від війни до Польщі з дітьми – восьмирічним Миколою, дворічною Марією та чотирирічною Іванкою. Вона не знала, куди їде. Після перетину кордону сім'я сіла на волонтерський транспорт до Катовіце. Спершу родині було важко. Але жінка впоралася.
)
Прибиранням заробила на курси манікюру
Родину Лілії довезли до будівлі Добровільної пожежної дружини в Домбрувці Малій в Нижній Сілезії. Там пожежники підготували величезне приміщення з матрацами на 30 осіб. Із зручностей також були кухня та санвузол. Там Лілія з дітьми прожила понад два тижні. Без діла не сиділа — разом з іншими біженцями організувала ярмарок української їжі. Так жінка заробила свої перші гроші за кордоном, пише wyborcza.pl.
"Я приїхала до Польщі буквально з порожніми кишенями. Ми з чоловіком незадовго до війни вклали всі заощадження в нову квартиру. І раптом все обірвалося. Я розуміла, що чоловікові доведеться сидіти вдома, захищати країну, мені — рятувати дітей", - розповідає Лілія.
Перші місяці в Польщі Лілія працювала прибиральницею. Мила сходи, брала Марійку з собою на роботу, бо дворічна дівчинка замала, аби віддати її в садок. Прибиранням заробила на проходження курсів манікюру і почала працювати за цією професією.
Через деякий час притулок при пожежній частині відвідали поляки Вальдек і Маріола. Вони запитали, чи не хоче Лілія жити в їхній порожній квартирі, бо їхній син виїхав. Українка погодилася і тісно заприятелювала з польською родиною.
)
"Свою першу футболку з гербом пожежників не хотів знімати"
Лілія пройшла курс навчання, вивчила мову і влаштувалася вихователькою у дитячому садку в Катовіце, як раніше у Вінниці.
"Багато разів хотіла повернутися додому, але поляки повторювали: подумайте про безпеку дітей. Сказали, що у мене буде дах над головою, і дотримали слова", - говорить Лілія.
Хоча сім'я давно не живе у пожежників, але регулярно їх відвідує. Старший син мріє стати рятувальником. Саме завдяки їм Микола не був самотнім в Польщі. Він часто спостерігав за роботою пожежників, а вони брали його з собою в гараж, показували машини, дозволяли носити шолом.
При частині є молодіжна команда, в якій навчаються майбутні вогнеборці. Там Коля побачив хлопчиків такого ж віку. Тож дуже зрадів, коли пожежники запропонували йому приєднатися до цієї команди.
"Коли отримав свою першу футболку з гербом пожежників, навіть не хотів її знімати, спав у ній", - каже мама.
Микола пройшов навчання, вивчив назви різного обладнання. Тепер хоче залишися в Польщі і бути тут пожежником.
