- Nowa faza wojny pokazała, że zaawansowane technologie - w szczególności drony, są skutecznym narzędziem w konfrontacji z wrogiem - mówi 34-letni starszy porucznik Andrii "Akademik", współzałożyciel Akademii Dronarium. - Do tej pory drony były rzadkością w wojsku, ale teraz szkolimy operatorów takich urządzeń dla większości brygad bojowych Sił Zbrojnych. Dron to nasze oczy na niebie - dodaje.
Akademia Dronarium - obwód lwowski. To sekretne miejsce
W klasie jest około 40 kadetów, większość z nich ma doświadczenie bojowe. W ciągu tygodnia uczą się latać dronami. Kadeci wychodzą właśnie na szkolenie praktyczne. - Zadaniem jest wykonanie zdjęcia panoramicznego w trybie manualnym. Wysokość 300 metrów - wydaje rozkaz 30-letni instruktor o znaku wywoławczym "Chimera". Silniki dronów zaczynają buczeć. Każdy instruktor pracuje z dwiema załogami (każda ma pilota i asystenta). Ćwiczą akrobacje, koncentrując się na danych na ekranie telefonu komórkowego, który jest podłączony do panelu sterowania.
- Ważne jest, aby działać szybko, bo bardzo często w warunkach bojowych wrogie pociski lecą w stronę drona w ciągu 2-4 minut po jego podniesieniu - tłumaczy 33-letni instruktor Taras. - Ten czas wystarczy na panoramę okolicy - dodaje. A co zrobić, gdy wróg zaczyna strzelać? - Trzeba sprytnie zmienić kierunek i zrobić to w sposób nieprzewidywalny – mówi starszy trener Dmytro, który od wielu lat szkoli cywilnych operatorów dronów.
Dronarium ma własną bazę dronów. Bezałogowce, na których szkoli się wojsko, mogą przebywać w powietrzu do 45 minut (wówczas wymagane jest doładowanie) na dystansie do 5 km, a ich maksymalna prędkość to 72 km/h. Producent zapewnia, że ten dron może wspiąć się na wysokość 500 metrów, ale ukraińscy specjaliści nauczyli się zwiększać tę liczbę.
- Przy dobrej pogodzie dźwięku silników drona nie słychać, gdy znajduje się on na wysokości 300 metrów i wyżej, przy pochmurnej pogodzie – od 200 m – tłumaczy "Akademik". - Ale w nocy lepiej wspiąć się na 400 metrów - dodaje.
- Następnym zadaniem jest latanie w trybie GPS – kontynuuje Chimera. Okazuje się, że dronom bardzo szkodzi nie tylko wiatr. – Niedawno ptak zaatakował naszego drona, teraz jest naprawiany – mówi instruktor Dmytro. - Zdarza się to również podczas wojny, ptaki atakują z góry, co powoduje, że dron traci stabilność i spada - dodaje.
Instruktorzy szczególnie zwracają uwagę na umiejętności motoryczne rąk. Ważna jest również umiejętność poprawnego opisu obrazu z kamery i przesyłania danych. - A najlepsi operatorzy dronów to gracze komputerowi, mają szczególny sposób myślenia - szybko postrzegają i przetwarzają informacje, wiedzą, jak improwizować i podejmować natychmiastowe decyzje - mówi Taras.
Kadeci wracają do klasy na kolejną lekcję - kamuflaż. Instruktorka Tatiana o pseudonimie "Bilka" wyjaśnia:
Najpierw musisz ocenić terytorium według następujących kryteriów - krajobraz i kolory. Ludzkie oko dostrzega do ośmiu odcieni każdego koloru, kamera - do 16, kamera zoom - sto lub więcej. Dlatego dla zwiadu powietrznego bardzo ważne jest, aby znać kolory i być w stanie odpowiednio się zamaskować, aby wrogi dron cię nie wykrył.
Dlatego kolor ubioru maskującego powinien zależeć od krajobrazu, w którym zwiadowca będzie wykonywał zadanie, a w szczególności odpowiadać kolorowi suchej trawy, pola czy świerku. A trzeba też zadbać o maskowanie twarzy, a nawet palców, ponieważ wrogi dron "widzi" wszystko. - Otwarte obszary ciała odbijają światło - ostrzega "Bilka".
Po części teoretycznej kadeci ponownie wychodzą na zewnątrz. Każdy wybiera obszar, w którym jego kamuflaż byłby idealny. - A teraz - zmiana pozycji - nakazuje instruktor. Cały czas inny instruktor filmuje z drona. Zawodnicy wracają do klasy i, oglądając nagrane wideo, dyskutują o błędach. - Jestem kupą siana - żartuje jeden z nich, zdając sobie sprawę, że kamuflaż nie pasuje do terenu. - Ten stos wciąż się porusza – mówi instruktor.
Zajęcia się kończą, ale kadeci nie spieszą się na odpoczynek, tylko ponownie odpalają drony. - Ważne jest, aby szlifować nabyte umiejętności - mówi 43-letni Rostyslav. W 2014 roku wyruszył na wojnę jako ochotnik, brał udział w walkach o lotnisko w Doniecku, pod koniec lutego wrócił na front w ramach 80. brygady, walczył w obwodzie ługańskim, gdzie doznał obrażeń. Obecnie zawodnik jest na zwolnieniu lekarskim, które postanowił częściowo poświęcić na szkolenie.
Zostawiam Dronarium i szum dronów. Na koniec słyszę słowa Akademika: "Jesteśmy armią bohaterów, jesteśmy gotowi umrzeć za naszą ziemię. Ale warto żyć dla swojej ziemi! Przyczynia się do tego technologia"
Larysa PETSUH
Як військові вчаться керувати дронами? "Іноді птахи атакують безпілотники"
"Нова фаза війни показала, що високі технології, зокрема дрони, — це ефективний інструмент у протистоянні ворогу, — каже 34-річний старший лейтенант Андрій "Академік", співзасновник "Академії Дронаріум". — Досі дрони в армії були рідкістю, тепер же ми готуємо операторів таких апаратів для більшості бойових бригад ЗСУ. Дрон — це наші очі в небі".
...Львівщина. Засекречена локація. У класі — близько 40 курсантів, більшість має бойовий досвід. Упродовж тижня їх навчають, як керувати дроном.
На практичне заняття курсанти виходять надвір. "Завдання — зробити панорамну зйомку в ручному режимі. Висота — 300 метрів", — командує 30-річний інструктор із позивним "Химера".
Задзижчали двигуни безпілотників. Кожен інструктор працює з двома екіпажами (у кожному — пілот і помічник). Вони відпрацьовують пілотаж, зосереджено стежачи за даними на екрані мобільника, який під’єднано до пульта управління "пташкою".
"Важливо діяти швидко, бо дуже часто в бойових умовах вже за 2 — 4 хвилини після підняття дрона у нього летять ворожі снаряди, — пояснює 33-річний інструктор Тарас. — Загалом цього часу досить для панорамної зйомки місцевості".
А як діяти, коли ворог веде вогонь по дрону? "Слід змінювати напрямок руху і робити це непередбачувано", — вчить старший тренер Дмитро, який багато років навчає цивільних дроноводів.
У "Дронаріумі" є власна база дронів, але здебільшого бійці приїжджають зі своїми, моделі й принципи дій дуже різні. Загалом безпілотники, на яких вчаться військові, можуть перебувати в повітрі до 45 хвилин (потім потрібне перезарядження) на відстані до 5 км, їх максимальна швидкість — 72 км/год. Виробник зазначає, що цей дрон здатний піднятись на висоту до 500 метрів, але наші фахівці навчились збільшувити цей показник.
"У ясну погоду звук двигунів безпілотника не чути, коли він на висоті 300 метрів і вище, у похмуру — від 200 м, — пояснює "Академік". — А от уночі краще підніматись до 400 метрів".
"Наступне завдання — політати в режимі GPS, — провадить далі "Химера". — Якщо дрон зноситиме вітром, виставіть його, аби повисів у повітрі".
Виявляється, дронам шкодить не лише вітер. "Недавно птах атакував дрон, і той з висоти 110 метрів пікірував на дерево. Тепер на ремонті, — каже інструктор Дмитро, його комісували з війська через тяжку баротравму, якої зазнав у березні під Гостомелем. — На війні теж таке стається, птахи нападають зверху, через що дрон втрачає стабілізацію і падає".
Тим часом знайомлюся з 40-річним курсантом Іваном з позивним "Чужий". У 2015 — 2016 роках він воював на Маріупольському напрямку у складі добровольчого батальйону "Азов", був звільнений через контузію й травму хребта, яких зазнав на бойових виходах. На початку війни "Чужий" керував дронами, але пілотувати новіші моделі без спеціальних знань важко, треба вчитись. Тому він тут.
Інструктори кажуть, що для управління дроном важлива дрібна моторика рук. Також важливо вміти правильно описувати зображення з камери й передавати дані. "А найкращими операторами дронів стають геймери, вони мають особливий склад мислення — швидко сприймають і опрацьовують інформацію, вміють імпровізувати й миттєво приймати рішення", — каже Тарас. …
Курсанти повертаються до класу на наступне заняття — з маскування. Інструкторка Тетяна з позивним "Білка" каже: "Спершу треба оцінити територію за такими критеріями — ландшафт і колористика. Людське око сприймає до восьми відтінків кожного кольору, камера — до 16, зум-камера — сто і більше. Тому аеророзвідникам дуже важливо знати колористику й вміти правильно маскуватись, аби ворожий дрон не зафіксував вас".
Отже, колір маскувального костюма має залежати від ландшафту, де виконуватиме завдання аеророзвідник, і відповідати, зокрема, кольору сухої трави, поля, ялинки. А ще треба подбати про маскування підручними засобами обличчя й пальців, бо ворожий дрон усе "бачить". "Відкриті ділянки тіла відсвічують", — застерігає "Білка".
Після теоретичної частини курсанти знову виходять надвір. Завдання — замаскуватись на місцевості. Кожен обирає ту ділянку, на якій не виділявся б його масккостюм. "А тепер — зміна позиції", — командує інструкторка. Увесь цей час інший інструктор веде зйомку з дрона. Бійці повертаються до класу й, переглядаючи зняте відео, обговорюють помилки. "Я — купка сіна серед кущів", — жартує один з них, розуміючи, що маскування не відповідало місцевості. "Ця купка ще й рухається", — зауважує інструкторка, збільшуючи зображення.
...Заняття закінчуються, але курсанти не поспішають на відпочинок, а знову запускають дрони. "Важливо шліфувати набуті навички", — каже 43-річний Ростислав. У 2014 році він пішов на війну добровольцем, брав участь у боях за ДАП, наприкінці лютого повернувся на фронт у складі 80-ї бригади, воював на Луганщині, де зазнав важкої баротравми. Наразі боєць — у відпустці, яку вирішив провести з користю.
Я покидаю "Дронаріум" під дзижчання безпілотників. Насамкінець чую слова "Академіка": "Ми — армія героїв, ми готові вмирати за свою землю. Але варто жити за свою землю! Освоєння технологій сприяє цьому. Тож навчаймося!"
Лариса ПЕЦУХ
