25 września rozpoczęły się protesty w Dagestanie, gdzie ludność buntuje się przeciwko mobilizacji i wojnie w Ukrainie. Ludzie blokują drogi federalne i bronią przed policją zatrzymanych. Wśród protestujących jest wiele kobiet. Prezydent Zełeński zaapelował do mieszkańców Dagestanu i innych obywateli Federacji Rosyjskiej o kontynuowanie walki na rzecz ratowania życia swoich dzieci, bo na terytorium Ukrainy nowych rekrutów czeka pewna śmierć.
- Dagestan to wielonarodowy region, w którym mieszka ponad 40 narodowości i grup etnicznych. I choć te terytoria były już dawno anektowane (w czasach Imperium Rosyjskiego), Dagestan jest jedynym podmiotem Rosji, którego nie dało się ostatecznie ujarzmić. Ponadto w Dagestanie nie ma żadnego ważnego działacza, który byłby lojalny wobec Moskwy, jak Ramzan Kadyrow w Czeczenii. Dlatego Kreml nie ma na kim polegać w tym regionie. Potencjał protestu więc jest tam ogromny - uważa Wadym Triuchan, dyplomata, ekspert międzynarodowy.
- Jeszcze przed rozpoczęciem wojny na pełną skalę służbę wojskową uważano w Dagestanie za obiecującą pracę, bo w wojsku można było nieźle zarobić - tłumaczy Ihor Rejterowycz, szef programów polityczno-prawnych w Ukraińskim Centrum Rozwoju Społecznego. - Ale po 24 lutego ich stosunek do wojska zmienił się znacząco, bo ludzie widzieli, że rzucano ich na rzeź i szukano sposobów, by uniknąć wypłat pensji. Region stał się jednym z najbardziej dotkniętych mobilizacją. Oni ponieśli kolosalne straty jeszcze wtedy, gdy była ona ukrywana. A teraz, gdy rząd centralny chciał zamknąć nimi dziury, ludzie przypomnieli sobie wszystkie stare obrazy, w tym te związane z uciskiem etnicznym i religijnym - dodaje.
Czy te protesty mają potencjał, by przerodzić się w coś potężniejszego?
I. Rejterowycz: Aby protesty miały wpływ na ogólną sytuację polityczną w kraju, muszą być w co najmniej kilku miejscach Federacji Rosyjskiej (a na początku 2014 roku było ich 83). Jeśli te działania nie staną się bardziej rozpowszechnione, Putin zrobi wszystko, aby szybko stłumić takie demonstracje, przenosząc dodatkowe jednostki gwardii rosyjskiej.
Jeśli zdławienie będzie niemożliwe, Kreml dokona częściowego odwrotu, czyli zmniejszy skalę mobilizacji z tego regionu, zwiększając ją tam, gdzie ludzie nie protestują tak aktywnie: w Tuwie, Jakucji, Buriacji. Wątpię więc, by przez Rosję przetoczyła się potężna fala protestów.
W. Triuchan: I myślę, że ten region może stać się iskrą, z której ogień protestu rozprzestrzeni się na sąsiednie regiony i autonomie państwowe - Czeczenię, Buriację, Jakucję, Tuwę, gdzie straty wojenne są już kolosalne. Dla Rosji to szansa na restart. Protesty w Dagestanie mogą wywołać zmiany tektoniczne w rosyjskiej państwowości.
Iryna BATIUK
Чи можуть протести в Дагестані стати початком кінця для путіна?
25 вересня у Дагестані розпочалися акції, на яких люди виступили проти мобілізації та війни в Україні. Люди перекривають федеральні траси й відбивають у поліції затриманих. Серед протестувальників, зокрема, чимало жінок. Президент Зеленський звернувся до жителів Дагестану та інших громадян рф зі закликом продовжувати боротьбу, щоб зберегти життя своїх дітей, бо якщо вони все ж таки наважаться прийти на українську територію — живими їх уже не відпустять.
"Дагестан — багатонаціональний регіон, у якому проживає понад 40 народностей і етносів. І хоч ці території анексовані давно (ще за часів Російської імперії), Дагестан — єдиний суб’єкт росії, який вона так і не змогла остаточно упокорити. До того ж у Дагестані не знайшлося жодного вагомого місцевого діяча, який би був лояльним до москви, як-от Рамзан Кадиров у Чечні. Відтак кремлеві ні на кого обпертися у цьому регіоні. Саме тому протестний потенціал там — величезний", — вважає Вадим Трюхан, дипломат, експерт-міжнародник.
"Ще до початку повномасштабної війни військова служба вважалася у Дагестані перспективною роботою, адже в армії можна було непогано заробити, — пояснює Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку. — Але після 24 лютого їхнє ставлення до війська суттєво змінилося, адже люди побачили: їх кидають на убій і шукають будь-які способи не надати виплат. Цей регіон став одним із тих, які максимально страждають від мобілізації. Вони зазнали колосальних втрат ще тоді, коли вона була прихованою. І тепер, коли центральна влада захотіла закрити ними діри, люди згадали всі старі образи, зокрема й пов’язані з етнічними й релігійними утисками".
— Чи мають ці протести потенціал перерости у щось більш потужне?
І. Рейтерович: — Щоби протести мали вплив на загальнополітичну ситуацію у державі, вони мають відбутися хоча б у кількох суб’єктах рф (а станом на початок 2014 року таких у росії було 83!). Якщо ці акції не набудуть більшого поширення, путін робитиме все, щоб швидко придушити такі виступи перекиданням додаткових загонів Росгвардії.
Якщо ж придушення буде неможливим, кремль піде на частковий відступ: зменшить обсяги мобілізації з цього регіону, натомість збільшивши їх там, де люди виступають не так активно: у Туві, Якутії, Бурятії. Тож я сумніваюся, що росією покотиться потужна хвиля протестів.
В. Трюхан: — А я думаю, що цей регіон може стати тим сірником, від якого протестне вогнище перекинеться на сусідні регіони та національні автономії — Чечню, Бурятію, Якутію, Туву, де втрати через війну вже колосальні. Для росії це шанс на перезавантаження. Протести у Дагестані можуть спровокувати тектонічні зсуви у російській державності.
Ірина БАТЮК
