- Obrona przeciwlotnicza polega na wykrywaniu obiektów, które muszą zostać zniszczone - mówi ekspert wojskowy Dmytro Snehyriow. - Czyli pierwszym elementem są stacje radarowe. Drugi to systemy rakiet przeciwlotniczych krótkiego, średniego i dalekiego zasięgu. Trzeci to bezpośrednio samoloty, takie jak MiG-29.
Gdy tylko radar wykryje wrogi pocisk lub samolot w przestrzeni powietrznej Ukrainy wysyłany jest sygnał do jednostek przeciwlotniczych sił rakietowych lub lotnictwa i tam w centrach kontroli podejmowane są decyzje dotyczące sposobu jego neutralizacji. Podobnie wyznaczone lokalne jednostki natychmiast otrzymują wiadomość, która jest krytyczna, by jak najszybciej ostrzec obywateli o zagrożeniu poprzez włączenie syren. Ukraina jest podzielona na 10 obszarów odpowiedzialności regionalnych jednostek obrony przeciwlotniczej.
To zależy od wielkości obiektu. O wiele łatwiej jest trafić samolot niż bezzałogowy statek powietrzny - mówi Oleksandr Kovalenko, koordynator grupy Information Resistance. - Trudno jest zniszczyć pociski P-800 "Onyks", ponieważ na niektórych etapach lotu osiągają one prędkość ponad 3000 kilometrów na godzinę. Rosjanie wystrzeliwują te pociski z nadbrzeżnych kompleksów przeciwokrętowych Bastion, zlokalizowanych na czasowo okupowanym Krymie. Czas lotu na Ukrainę kontynentalną to kwestia minut. Jednak w czasie wojny opracowano algorytm działania na wypadek lotu "Onyksa", więc w niektórych przypadkach siły obrony powietrznej zniszczyły nawet 100 proc. tych pocisków.
Pocisk manewrujący Kalibr może lecieć na małej wysokości. A im niższa wysokość lotu, tym mniejsze prawdopodobieństwo, że radar wykryje obiekt. Różne bezzałogowce i drony, w szczególności irański dron Shahed-136, również mają tę zdolność. W ten sam sposób samoloty czasami stosują manewr dolnoprzepustowy, to znaczy lecą na wyjątkowo małej wysokości - 50-100 metrów nad powierzchnią. Radar po prostu nie zauważa samolotu.
Jeśli mówimy na przykład o S-300 (jest to kompleks średniego zasięgu), to mamy na myśli serwis nie tylko wyrzutni, ale także radaru i agregaty prądotwórcze. Potrzebujemy tu 20-30 osób. Jeśli weźmiemy system obrony powietrznej Hepard (krótki zasięg), to do jego utrzymania wystarczą trzy osoby.
Opanowanie kompleksów o małym promieniu działania może zająć dwa lub trzy tygodnie, średni zasięg - mniej więcej tyle samo, może do miesiąca, a duży - już trzy lub cztery miesiące. Tutaj warto poznać nie tylko charakterystykę kompleksu, ale także algorytm działań przeciwko temu lub temu obiektowi.
Natalia VASYUNETS
Як збивати російські ракети? Найцікавіше про систему ППО
Після масованих атак Росії Україна отримала першу з чотирьох систем протиповітряної оборони IRIS-T від Німеччини. Американці нададуть два комплекси NASAMS. Є домовленості з Францією та Італією про постачання сучасних ЗРК SAMP/T. Водночас колишні американські високопосадовці закликали Білий дім та союзні країни посилити безпекову допомогу Києву — і надати ЗРК Patriot. Як загалом працює система ППО? Найцікавіше про це — у нашому тексті.
— ППО складається із засобів виявлення об’єктів, які потрібно знищити, та із засобів їх вогневого ураження, — розповідає військовий експерт Дмитро Снєгирьов. — Тобто перший компонент — це радіолокаційні станції (РЛС). Другий — зенітні ракетні комплекси малої, середньої і великої дальності. Третій — безпосередньо літаки, як-от МіГ-29.
Щойно РЛС, тобто радар, фіксує ворожу ракету чи літак у повітряному просторі України, надходить сигнал підрозділам зенітних ракетних військ або авіації, і там, у центрах управління, ухвалюють рішення щодо засобів нейтралізації об’єкта. Так само повідомлення одразу ж отримують місцеві адміністрації, які сповіщають громадян про загрозу, вмикаючи сирени. Україна розбита на 10 зон відповідальності регіональних підрозділів протиповітряної оборони.
— Які засоби повітряного нападу ворога простіше збивати, а які — складніше?
— Це залежить від розміру об’єкта. Значно легше фіксувати літак, аніж БпЛА (безпілотний літальний апарат), — каже координатор групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко. — Складно знищувати ракети П-800 "Онікс", оскільки вони на деяких етапах свого польоту мають швидкість більш ніж 3000 кілометрів за годину. Ці ракети росіяни запускали з берегових протикорабельних комплексів "Бастіон", розміщених у тимчасово окупованому Криму. Час польоту до материкової України — лічені хвилини. Та за час війни вироблено алгоритм дій у разі польоту "Онікса", відтак у деяких випадках сили ППО знищували навіть 100% цих ракет.
— Які ще складнощі виникають зі знищенням ракет?
— Крилата ракета "Калібр" може здійснювати політ на низьких висотах. А що нижча висота польоту, то нижча ймовірність, що РЛС зафіксує об’єкт. Таку здатність мають також різні БпЛА, дрони, зокрема той самий іранський безпілотник Shahed-136. Так само літаки, буває, використовують маневр low pass, тобто летять на вкрай низькій висоті — 50 — 100 метрів від поверхні землі. РЛС просто не помічає літака.
— Скільки осіб входить до складу екіпажів зенітних ракетних комплексів чи зенітних самохідних установок?
— Якщо ми говоримо, наприклад, про С-300 (це комплекс середнього радіуса дії), то маємо на увазі обслуговування не тільки пускової установки, а й РЛС, заряджальної машини. Тут потрібно 20 — 30 особового складу. Якщо ж візьмемо ЗРК "Гепард" (малого радіуса дії), то для його обслуговування досить трьох людей.
— Скільки часу потрібно на те, щоб опанувати роботу сучасних зенітних ракетних комплексів?
— Опанування комплексів малого радіуса дії може два-три тижні, середньої дії — приблизно стільки ж, можливо, до місяця, а великої дії — вже три-чотири місяці. Тут треба знати не лише характеристики комплексу, а й алгоритм дій проти того чи іншого об’єкта.
Наталія ВАСЮНЕЦЬ