- Jurij był sierotą, wychowywała go nieżyjąca już ciotka - mówi Terentij Szewczenko, przyjaciel zmarłego. - Muzyką zainteresował się w wieku siedmiu lat, ukończył z wyróżnieniem szkołę muzyczną w klasie akordeonu. Następnie studiował w Chersońskiej Szkole Muzycznej i Kijowskiej Narodowej Akademii Muzycznej im. Piotra Czajkowskiego. Zdobył dwie specjalizacje - dyrygenta i akordeonisty. W 2000 roku został dyrygentem orkiestry kameralnej "Gilea" Chersońskiego Teatru Muzyki i Dramatyki im. Mykoły Kulisz - dodaje.
Jurija poznałem w 2004 roku, byłem pod wrażeniem jego ambicji, zawsze dawał z siebie wszystko. Jurij jest autorem wielu utworów na fortepian, akordeon, orkiestry ludowe i kameralne, które weszły do repertuaru orkiestry. Wyjechał ze swoją grupą w trasę do Francji. Ich występ "Edith Piaf" wywołał prawdziwą sensację wśród zagranicznej publiczności. Grał też solo na bajanie (akordeon). Wykonał aranżacje muzyki ukraińskiej
- mówi.
Jak podkreśla, Jurij nie ukrywał swoich patriotycznych poglądów, otwarcie pisał o nich w sieciach społecznościowych. W rocznicę śmierci Niebiańskiej Sotni (na część protestujących zabitych na Majdanie) odmówił poprowadzenia jednego ze spektakli, ponieważ miało to charakter rozrywkowy. W 2016 roku Jurij Kerpatenko zrezygnował z pracy w teatrze - zarabiał na życie pisząc muzykę na zamówienie i pracując na pół etatu w szkole muzycznej i teatrze.
- Jurij rozpoczął pracę w Filharmonii Regionalnej w Chersoniu niedawno, bo w 2021 roku - mówi przyjaciel zmarłego. - Jednak prawie nie było koncertów, bo pandemia szalała - dodaje.
Jurija i jego żonę inwazja na pełną skalę zastała w Chersoniu. Wówczas otwarcie oświadczył, że jego krajem jest Ukraina. Nie chciał opuszczać Chersonia mimo okupacji, ponieważ wierzył, że Siły Zbrojne Ukrainy wyzwolą miasto.
Pewnego dnia do Jurija przybyło rosyjskie wojsko, aby zmusić go do współpracy z Rosjanami. - Jurij nie otworzył drzwi - mówi Terentij. - I został zastrzelony przez te zamknięte drzwi. Jego żona została ranna - opowiada.
- Niektórzy koledzy Jurija, w tym artyści ludowi Ukrainy, stali się teraz współpracownikami Rosji. Ale Jurij nie chciał zostać uznany za zdrajcę i zapłacił za to życiem - dodaje Trentij.
Wiktoria TRUDKO
Росіяни вбили відомого українського музиканта — за відмову від співпраці. "Розстріляли через двері"
"Юрій — сирота, змалечку його виховувала тітка, якої вже нема в живих, — розповідає товариш загиблого Терентій Шевченко. — Музикою він почав захоплюватись із семи років, закінчив з відзнакою музичну школу за класом баяна. Після того навчався у Херсонському музичному училищі та Київській національній музичній академії імені Петра Чайковського. Отримав дві спеціальності — диригент та баяніст. У 2000 році став диригентом камерного оркестру "Гілея" Херсонського музично-драматичного театру імені Миколи Куліша. Ми познайомились з Юрієм у 2004 році, мене вразила його амбіційність, він завжди викладався на всі сто. Юрій — автор багатьох творів для фортепіано, баяна, народного та камерного оркестрів, які увійшли до репертуару оркестру. Зі своєю групою їздив на гастролі до Франції. Їхня вистава "Едіт Піаф" викликала справжній фурор серед закордонної публіки. Грав він і соло, на баяні. Робив обробки української музики.
Свої патріотичні погляди він не приховував, відкрито про них писав у соцмережах. Була ситуація, коли на роковини загибелі Небесної Сотні він відмовився диригувати в якійсь із вистав, бо вона була розважального характеру. Він був дуже порядний і скромний".
За словами співрозмовника, у 2016 році Юрій Керпатенко звільнився з театру, тож заробляв на життя тим, що писав музику на замовлення, робив аранжування, підпрацьовував у музичному училищі та театрі.
"У Херсонській обласній філармонії Юрій почав працювати нещодавно, у 2021 році, — каже товариш загиблого. — Втім концертів майже не було, адже вирувала пандемія". Повномасштабне вторгнення Юрій з дружиною зустрів у Херсоні, він відкрито заявляв, що його країна — це Україна. Не хотів виїжджати з Херсона, попри окупацію, адже вірив, що ЗСУ звільнять місто.
Одного дня до Юрія прийшли російські військові — примусити його до співпраці з рашистами. "Юрій не відчинив, — каже Терентій. — Його розстріляли через двері. Цивільна дружина отримала поранення.
Цинізму ситуації додає те, що деякі з колег Юрія, серед яких народні артисти України, тепер стали колаборантами. А ось він від тавра зрадника відмовився й через те поплатився життям".
Вікторія ТРУДЬКО
