- Mówimy o różnych obiektach sakralnych - świątyniach, meczetach, synagogach - mówi Rusłan Chalikow, szef projektu "Religia w ogniu". - Także o zabytkach sakralnych, posągach, oświatowych instytucjach cerkwi, np. seminariach czy szkółkach niedzielnych.
Aż 327. Spośród nich 80 przypadków - w obwodzie donieckim, 54 - w obwodzie ługańskim. Uszkodzonych zostało także wiele obiektów sakralnych w obwodach kijowskim, charkowskim, sumskim, mikołajowskim, chersońskim i czernihowskim. Generalnie takich przestępstw jest znacznie więcej, ale o wszystkich jeszcze nie wiemy.
Tak. W obwodzie kijowskim zdarzały się przypadki, kiedy okupanci umieszczali na dzwonnicach snajperów. Tak było w przypadku Cerkwi Wniebowstąpienia we wsi Bobryk w powiecie Browar, do którego ostatnio pojechaliśmy. Cerkiew nie została uszkodzona, ale ponieważ była używana do celów wojskowych, to zgodnie z międzynarodowym prawem humanitarnym jest to już zbrodnia wojenna. Wszakże w takich warunkach budynek sakralny jest narażony na ostrzał, czyli staje się celem militarnym.
We wsi Łukaszywka w obwodzie czernihowskim Rosjanie wykorzystywali Cerkiew Wniebowstąpienia, zabytek architektury z początku XX wieku, jako skład amunicji i kwaterę wojskową. Tak też było w cerkwi Poczajowskiej Ikony Matki Bożej w Buczy.
We wsi Łukjanówka w obwodzie kijowskim wojska rosyjskie ostrzeliwały cerkiew z czołgów. Drewniana świątynia, zbudowana w XIX wieku, spłonęła doszczętnie wraz z zabytkowymi ikonami. W mieście Ochtyrka w obwodzie sumskim podczas ostrzału miasta fala uderzeniowa uszkodziła unikalne witraże z początku XX wieku w Cerkwi Jerzego Zwycięskiego.
Zdarzały się też przypadki, kiedy ludzie chowali się w obiektach sakralnych podczas ostrzału, ponieważ myśleli, że nie będą ostrzeliwane. Ale to był zły pomysł. W Siewierodoniecku po zdobyciu miasta doszło do ciężkiego ostrzału - w meczecie ukryło się 20 cywilów. Okupanci celowo otworzyli ogień do budynku sakralnego, zabijając 17 cywilów. Ludzie po prostu się spalili.
Znane są również przypadki niszczenia literatury w cerkwiach na terenach okupowanych. W Irpieniu rosyjscy żołnierze podarli i spalili na dziedzińcu cerkwi około tysiąca egzemplarzy Biblii.
Rosyjscy żołnierze dostali się do biblioteki ukraińskiej w Mariupolu w pobliżu kościoła św. Piotra Grobu. Wszystkie księgi zostały wyrzucone i spalone na dziedzińcu cerkiewnym.
W obwodzie kijowskim, czernihowskim i sumskim wiele zniszczonych kościołów zostało już odrestaurowanych. Jednak dzisiaj nie inwestuje się dużych sum w remonty budynków sakralnych. Większość wyznań jest aktywnie zaangażowana w wolontariat.
Bohdanna MARTYNYK
Росіяни в Україні руйнують храми, спалюють Біблії, а на дзвіницях працюють їхні снайпери
— Йдеться про різні культові споруди — храми, мечеті, синагоги, — розповідає Руслан Халіков, керівник проекту "Релігія в огні". — Також — про релігійні пам’ятники, статуї, навчальні церковні заклади, до прикладу, семінарії, недільні школи...
— Скільки вже зафіксовано випадків пошкодження релігійних споруд через бойові дії?
— 327, з яких 51% належать УПЦ МП, 7% — ПЦУ. В переліку також багато протестантських споруд. Документували й пошкодження юдейських синагог, меморіалів жертв Голокосту, а також мусульманських мечетей. Єдина в Україні діюча караїмська кенаса, яка функціонувала в Харкові, теж пошкоджена під час обстрілів міста.
Із зафіксованих 327 випадків 80 — у Донецькій області, 54 — у Луганській. Також пошкоджень зазнали багато релігійних споруд у Київській, Харківській, Сумській, Миколаївській, Херсонській і Чернігівській областях. Загалом випадків таких злочинів значно більше, але ще не про всі нам відомо.
— Чи правда, що російські снайпери стріляли з церковних дзвіниць?
— Так, на Київщині траплялися випадки, коли окупанти садили своїх снайперів та корегувальника на дзвіницях. Так було у Вознесенській церкві в селі Бобрик Броварського району, куди ми їздили нещодавно. Церкву не пошкоджено, але якщо її використовували у військових цілях, то це вже — воєнний злочин, згідно з міжнародним гуманітарним правом. Адже за таких умов релігійна споруда наражається на обстріли, тобто стає військовою ціллю.
У селі Лукашівка на Чернігівщині окупанти використовували храм Вознесіння Господнього, що є пам’яткою архітектури початку ХХ ст., як склад боєприпасів і як військовий штаб. Так було і в церкві Почаївської ікони Божої Матері в Бучі.
— Які ще шокуючі випадки вам доводилося документувати?
— У селі Лук’янівка Броварського району Київщини російські війська розстріляли церкву з танка, коли вже відступали. Дерев’яний храм, побудований у ХІХ ст., згорів до тла — разом із старовинним іконостасом. В Охтирці на Сумщині в храмі Георгія Побідоносця (Юр’ївській церкві) під час обстрілу міста вибуховою хвилею пошкоджено унікальні вітражі початку ХХ ст.
Траплялися також випадки, коли люди переховувалися під час обстрілів у релігійних спорудах, бо думали, що церкви не обстрілюватимуть. Але це була хибна думка. У Сєвєродонецьку після захоплення міста був потужний обстріл — 20 мирних жителів заховалися у мечеті. По релігійній споруді окупанти навмисне відкрили вогонь — загинуло 17 цивільних осіб. Люди просто згоріли.
Відомо також про випадки нищення літератури в церквах на окупованих територіях. В Ірпені російські військові порвали й спалили на подвір’ї баптистської церкви приблизно тисячу примірників Біблії.
У Маріуполі при церкві Святителя Петра Могили ПЦУ російські військові знайшли українську бібліотеку. Всі книги викинули і на церковному подвір’ї спалили.
— Чи релігійні громади нині відновлюють пошкоджені храми?
— На Київщині, Чернігівщині, Сумщині багато церков, які зазнали невеликих пошкоджень, уже відновили. Та все ж сьогодні в ремонти релігійних споруд не вкладають великі суми. Більшість конфесій активно займається волонтерством.
Богданна МАРТИНИК