- Pamiętam, że kiedy był dzieckiem, zabrałam syna do opery na premierę "Baśni tysiąca i jednej nocy" – mówi matka żołnierza Ołena Chłupjanec. - Wtedy z takim podziwem patrzył na artystów, a po spektaklu powiedział: "Mamo, chcę tylko na balet!". Tak zaczęła się jego droga artystyczna - dodaje.
Kiedy Donieck został zdobyty przez Rosjan, rodzina Wadyma opuściła okupowane terytorium. Chłopiec osiedlił się w Kijowie. Wkrótce został tancerzem baletu Narodowego Akademickiego Teatru Operetki. Uprawiał też różne sporty — grał w szachy i piłkę nożną. W 2017 roku został uznany za najlepszego strzelca w turnieju minipiłki nożnej wśród drużyn teatralnych Kijowa. W wolnych chwilach uczył się także hip-hopu.
- W 2018 roku rozpoczął służbę wojskową – mówi 62-letni Wasyl Chłupjanec, ojciec mężczyzny. — Po wojsku kontynuował pracę w teatrze.
Jak dodaje, "24 lutego syn był w Kijowie. Kiedy usłyszał eksplozje, zdał sobie sprawę, że musi zapisać się do Obrony Terytorialnej, aby chronić swoją ziemię". - Wadym po prostu kochał Ukrainę - wspomina Wasyl.
Rodzice prosili syna, aby nie szedł na front, ale on był zdeterminowany. - Oczywiście, że baliśmy się o niego, odradzaliśmy, bo na wojnie wszystko może się zdarzyć. Ale napisał do matki, że już dokonał wyboru i poprosił nas, by go uszanować - mówi Wasyl. — Po pierwszej wysyłce na Wschód przyjechał do naszej wsi na cztery dni. Pamiętam, jak przewidział, że będzie musiał jeszcze zimować w okopach, a na wiosnę wojna się skończy — zwycięstwem Ukrainy! Wadym tak marzył o wyzwoleniu rodzinnego Doniecka! - dodaje.
Żołnierz o pseudonimie "Magnum" przeszedł przez Rubiżne, Siewierodonieck, Łysyczańsk i Zajcewe. Później został wysłany pod Bachmut. Po raz ostatni napisał do swojej matki 11 listopada. Ostrzegł, że ładowarka do telefonu nie działa, więc napisze do niej z innego numeru.
- Tak się o niego bałam! A on prosił, żebym się nie martwiła, obiecał, że wróci żywy i bez szwanku, że wszystko będzie dobrze. Zawsze mnie uspokajał. Nie wiem, jak bez niego żyć – mówi matka Ołena Chłupianec, nie potrafiąc powstrzymać łez.
Starszy żołnierz z batalionu "Swoboda" 4. brygady operacyjnej Gwardii Narodowej Ukrainy zginął od kuli snajpera w pobliżu Bachmutu.
- Powiedziano nam, że pozycje, na których znajdował się mój syn, były w nocy ostrzeliwane z moździerza, a rano zaatakowali Wagnerowcy. Nasi odparli ich i wróg zaczął się wycofywać, ale jeden z ich snajperów zaczął strzelać. Trafił Wadyma w szyję – mówi ojciec.
Julija HOŁODRYGA
На фронті загинув артист Київського театру оперети. "Вадим мріяв звільнити рідний Донецьк"
"Пам’ятаю, у дитинстві я повела сина в оперний театр на прем’єру "Тисяча й одна ніч", — каже матір бійця Олена Хлуп’янець. — Він з таким захопленням тоді дивився на артистів, а після закінчення дійства сказав: "Мамо, я хочу тільки на балет!" Ось так і розпочався його творчий шлях".
Коли Донецьк захопили росіяни, родина Вадима виїхала з окупованої території. Хлопець оселився у Києві. Невдовзі став артистом балету Національного академічного театру оперети. Займався спортом — грав у шахи та футбол. Цікаво, що в 2017 році був визнаний кращим бомбардиром у турнірі з міні-футболу серед театральних команд Києва. А у вільний від роботи час ще й навчався хіп-хопу.
"У 2018-му почав строкову службу в армії, — говорить 62-річний Василь Хлуп’янець, батько хлопця. — Після війська продовжив працювати в театрі.
24 лютого син був у Києві. Почувши ракетні обстріли, зрозумів, що мусить записатись у тероборону, аби захищати свою землю. Вадим просто дуже любив Україну".
Батьки просили сина не йти на фронт, але він був налаштований рішуче. "Звісно ж, боялись за нього, відмовляли, бо на війні може статись все, що завгодно. Але він написав матері, що вже зробив свій вибір і просить нас його поважати, — каже Василь Петрович. — Після першої відправки на Схід приїхав до нас на чотири дні у село. Пригадую, прогнозував, що зимувати йому ще доведеться в окопах, а навесні війна закінчиться — перемогою України! Вадим так мріяв звільнити свій рідний Донецьк!.."
...Боєць із позивним "Магнум" пройшов Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Зайцеве. Пізніше його відправили на Бахмутський напрямок.
Востаннє Вадим написав матері 11 листопада. Попередив, що зарядний пристрій до телефона не працює, тож писатиме з іншого номера.
"Я так за нього боялась! А він просив не переживати, обіцяв, що повернеться жи-вим та неушкодженим, і що все буде добре. Завжди мене заспокоював... Я не знаю, як далі без нього жити", — каже, не стримуючи сліз, мати Олена Хлуп’янець.
Старший солдат, боєць батальйону "Свобода" 4-ї бригади оперативного призначення
Національної гвардії України загинув від кулі снайпера під Бахмутом.
"Нам розповіли, що позиції, де був мій син, уночі обстріляли з міномета, а вранці "вагнерівці" пішли в атаку. Наші дали їм відсіч і ворог став відступати, але один з їхніх снайперів став стріляти. Він влучив Вадимові в шию", — каже батько.
У загиблого героя, крім батьків, залишилось двоє братів та кохана. Він так і не встиг одружитися...
Юлія ГОЛОДРИГА
