Уявіть, що у розпал Другої світової війни, коли в концтаборі Аушвіц відбуваються немислимі злочини, євреїв закликають до братерства з німцями. Що в ці миті могли відчути євреї? Щось схоже цими днями відчували мільйони українців, які дивились трансляцію Хресної дороги у Римі за участі Папи Франциска.
Під час ХІІІ стації, присвяченої роздумам про смерть Ісуса, хрест несли українка та росіянка разом зі своїми сім'ями. За задумом організаторів, цей жест мав означати необхідність єднання двох народів, які хтось у Ватикані назвав братськими. Спочатку під час ХІІІ стації мав звучати текст, що закінчувався словами: "Господи, де Ти? Промов серед мовчання смерті та поділів і навчи нас творити мир, бути братами й сестрами, відбудувати те, що бомби хотіли би знищити".
Коли українці дізналися про наміри Ватикану, вибухнув скандал. Слова про мир і братерство між українцями і росіянами, коли саме росіяни рівняють із землею українські міста, вбивають і гвалтують українських жінок та дітей, катують беззахисних і не збираються зупинятися, викликали шок та справедливий гнів. Такий жест Ватикану змусив багатьох українців почуватися зрадженими.
І духовенство, і дипломати почали масово звертатися до Святого Престолу. Здавалося, їх почули. Бо було вирішено не озвучувати двозначний текст під час Хресної дороги. Його замінили молитовною тишею за мир у світі. Однак не цього чекали українці, котрі щодня чують звуки сирен, які сповіщають про повітряну тривогу, які ховаються у бомбосховищах, опиняються під обстрілами, хоронять своїх рідних чи розшукують зниклих безвісти уже багато тижнів.
Отець Юстин Бойко дав дуже точну оцінку цьому дійству: "Не можуть Хрест водночас нести Ісус і Пилат, українка і росіянка".
Українка і росіянка, які несли хрест
Помилкою Ватикану був і вибір кандидатур українки і росіянки, які несли хрест. За кілька днів перед Хресною дорогою вони почали висловлювати свої думки щодо війни. Ці жінки вже давно живуть в Італії і разом працюють у госпісі. Війну обидві, вочевидь, могли бачити лише по телевізору. Росіянка Альбіна говорила про дві братські країни, про життя однією сім'єю, про те, що світові потрібні не війна, а мир. Ірина ж, яка 20 років тому виїхала з України, розповідала про міцні узи між росією та Україною, про те, що два народи мають багато спільного. І додала, що, на її думку, ця війна не зруйнує всі стосунки. Ці слова лунали у той час, коли російські війська бомбили мирні українські міста. Це не руйнує стосунки? Вочевидь, українці, які щодня відчувають на собі усі жахи війни, не змогли з цим погодитися.
Християнство — це релігія прощення, але є "але"
Важко збагнути, кому за задумом Ватикану був адресований заклик до примирення і братерства у римському Колізеї. Тим, хто вбиває, чи невинним жертвам?..
Так, усім нам відомо, що християнство — це релігія прощення. Але ж прощати — це не робити вигляд, що нічого не сталося. Зрештою, це не одномоментний акт. Польські єпископи підготували послання німецькому духовенству із словами: "Ми даруємо прощення і просимо про нього" лише у 1965 році. Тобто через 26 років після нападу Німеччини на Польщу. На той час нападники вже були покарані. Примирення стало результатом покаяння німців. У випадку з росією, яка продовжує військову агресію проти Україну, про каяття навіть близько не йдеться.
Зрештою, людські гідність і свобода – це такі ж християнські цінності, як і мир. Та чомусь Папа вирішив розкласти пріоритети дивним чином.
Хто друг, а хто ворог?
У час війни українці вже навчилися чітко розуміти, хто ворог, а хто друг. Папа Франциск завжди був моральним авторитетом для українських християн. Тому у дні цієї страшної війни від понтифіка особливо очікували солідарності, співпереживання, людяності, осуду несправедливості. Та цього не трапилося. У п’ятницю ввечері мільйони українців стали свідкам дійства, яке викликало велике розчарування. І це не дивно. Бо той, хто не демонструє чітку позицію щодо агресора, перестає вважатися другом.
Абсолютно очевидно, що примирення українців та росіян саме зараз категорично неможливе. Тому що Маріуполь, тому що Буча, тому що більше 200 убитих дітей, тому що зруйновані людські долі і ще незліченна кількість злочинів не дають українцям морального права піти на це.
І Ватикану у цій ситуації варто розплющити очі, побачити зло і стати поруч з тими, хто потерпає від нього.
Богданна МАРТИНИК
Jezus i Piłat nie mogą nieść krzyża razem. Dlaczego Papież Franciszek rozczarował Ukraińców?
Wyobraźmy sobie, że w środku II wojny światowej, kiedy w obozie koncentracyjnym Auschwitz popełniono niewyobrażalne zbrodnie, Żydzi zostali wezwani do braterstwa z Niemcami. Co mogliby czuć w tych chwilach Żydzi? Coś podobnego czuły w tych dniach miliony Ukraińców, którzy oglądali transmisję Drogi Krzyżowej w Rzymie z udziałem papieża Franciszka.
Na 13. stacji poświęconej refleksji nad śmiercią Jezusa Ukrainka i Rosjanka niosły krzyż ze swoimi rodzinami. Według organizatorów ten gest miał oznaczać potrzebę zjednoczenia dwóch narodów, które ktoś w Watykanie nazwał braterskimi. Początkowo, podczas trzynastej stacji, miał być odczytany tekst kończący się słowami: "Boże, gdzie jesteś? Przemów w ciszy śmierci i podziału, naucz nas zawrzeć pokój, być braćmi i siostrami, odbudować to, co chciałyby zniszczyć bomby".
Skandal wybuchł, gdy Ukraińcy dowiedzieli się o zamiarach Watykanu. Słowa pokoju i braterstwa Ukraińców i Rosjan, kiedy to Rosjanie niszczą ukraińskie miasta, zabijają i gwałcą ukraińskie kobiety i dzieci, torturują bezbronnych i nie zamierzają przestać, wywołały szok i po prostu gniew. Ten gest Watykanu spowodował, że wielu Ukraińców poczuło się zdradzonych.
Zarówno duchowieństwo, jak i dyplomaci zaczęli masowo zwracać się do Stolicy Apostolskiej. Wydawało się, że zostali wysłuchani. Postanowiono nie wypowiadać niejednoznacznego tekstu podczas Drogi Krzyżowej. A został zastąpion modlitewną ciszą o pokój na świecie. Nie tego jednak oczekiwali Ukraińcy, którzy na co dzień słyszą wycie syren, ukrywają się w schronach bombowych, są ostrzeliwani, grzebią swoich bliskich, czy tygodniami szukają zaginionych.
Ksiądz Justyn Bojko bardzo trafnie ocenił tę akcję: "Jezus i Piłat, Ukraińcy i Rosjanie, nie mogą razem nieść krzyża".
Ukrainka i Rosjanka niosące krzyż
Watykan popełnił też błąd, wybierając kandydatki do niesienia krzyża (poniosły go Ukrainka i Rosjanka). Kobiety na kilka dni przed Drogą Krzyżową zaczęły wypowiadać się na temat wojny. Od dawna mieszkają we Włoszech i pracują razem w hospicjum. Podobno obydwie mogły oglądać wojnę tylko w telewizji. Albina z Rosji mówiła o dwóch bratnich krajach, o życiu jako jedna rodzina, o tym, że świat nie potrzebuje wojny, ale pokoju. Iryna, która wyjechała z Ukrainy 20 lat temu, mówiła o silnych więzach między Rosją a Ukrainą, o tym, że oba narody mają ze sobą wiele wspólnego. Dodała, że jej zdaniem ta wojna nie zniszczy wszystkich relacji. Te słowa padły w czasie, gdy wojska rosyjskie bombardowały spokojne ukraińskie miasta. Czy to nie zniszczy relacji? Ukraińcy, którzy na co dzień doświadczają wszystkich okropności wojny, nie mogli się z tym zgodzić.
Chrześcijaństwo jest religią przebaczenia, ale jest "ale"
Trudno zrozumieć, do kogo, zdaniem Watykanu, w rzymskim Koloseum skierowane było wezwanie do pojednania i braterstwa. Do tych, którzy zabijają, czy do ofiar?
Tak, wszyscy wiemy, że chrześcijaństwo jest religią przebaczenia. Ale przebaczenie nie oznacza udawania, że nic się nie stało. W końcu to nie jest jednorazowy akt. Biskupi polscy przygotowali przesłanie do duchowieństwa niemieckiego ze słowami: "przebaczamy i prosimy o przebaczenie" dopiero w 1965 roku. To znaczy 26 lat po niemieckim ataku na Polskę. W tym czasie napastnicy byli już ukarani. Pojednanie było wynikiem pokuty Niemców. W przypadku Rosji, która kontynuuje agresję militarną na Ukrainę, nie ma mowy o wyrzutach sumienia.
W końcu godność i wolność człowieka to te same wartości chrześcijańskie, co pokój. Ale z jakiegoś powodu papież zdecydował się ustalić priorytety w dziwny sposób.
Kto jest przyjacielem, a kto wrogiem?
W czasie wojny Ukraińcy nauczyli się już rozróżniać, kto jest wrogiem, a kto przyjacielem. Papież Franciszek zawsze był autorytetem moralnym dla ukraińskich chrześcijan. Dlatego w dniach tej straszliwej wojny od papieża oczekiwali szczególnie solidarności, empatii, człowieczeństwa i potępienia niesprawiedliwości. Ale tak się nie stało. W piątkowy wieczór miliony Ukraińców były świadkami wydarzenia, które wywołało ogromne rozczarowanie. Ponieważ ten, kto nie zajmuje wyraźnego stanowiska wobec agresora, przestaje być uważany za przyjaciela.
Jest absolutnie oczywiste, że pojednanie między Ukraińcami a Rosjanami jest w tej chwili absolutnie niemożliwe. Bo Mariupol, bo Bucza, bo ponad 200 dzieci zabitych, bo ludzkie zniszczone losy i niezliczone inne zbrodnie nie dają do tego moralnego prawa.
Watykan w tej sytuacji powinien otworzyć oczy, zobaczyć zło i stanąć po stronie tych, którzy cierpią.
Bogdanna MARTYNYK
