Росія фактично заблокувала всі порти Азовського та Чорного морів, через які проходило 60% нашого експорту. За даними Мінекономіки, з початку війни експорт українських товарів скоротився вдвічі. Найкритичніша ситуація — з вивезенням сільськогосподарської продукції. За даними ООН, приблизно 25 мільйонів тонн зерна застрягли в Україні через блокування портів та проблеми з інфраструктурою. Це вкрай негативно позначається не лише на нашій економіці, яка недоотримує валютну виручку. Україна була гарантом продовольчої безпеки у низці країн Африки та Близького Сходу, і якщо блокада портів триватиме й надалі, то цим регіонам загрожує голод.
Наша країна намагається збільшити пропускну здатність залізничного та автомобільного транспорту на західному кордоні. Але наразі нормальні канали логістики в цьому напрямку не запрацювали. Чому?
— До війни через українські морські порти проходило 150 — 160 мільйонів тонн усіх вантажів на рік, — каже віцепрезидент Київської школи економіки Олег Нів’євський. — Це понад 60% нашого експорту. Замістити такі обсяги перевезень іншими видами транспорту наразі фізично неможливо. За нашими підрахунками, залізницею можна додатково вивезти максимум приблизно один мільйон тонн вантажів, або 12 мільйонів тонн на рік. Це дуже мало.
— "Укрзалізниця" каже, що перевозить 122 тисячі тонн експортних вантажів на добу, тобто приблизно 3,6 мільйона тонн на місяць. Але, за її даними, потенційна спроможність перевезення вантажів на експорт залізничним транспортом становить приблизно 6,6 мільйона тонн. Чому наразі неможливо забезпечити такі обсяги перевезень?
О. Нів’євський:
— Треба розуміти, що залізнична інфраструктура обмежена. Є багато технічних моментів. Наприклад, в України та Європи — різні залізничні системи й розмір колії: українська мережа працює на залізничній колії шириною 1520 мм, а сусідні західні країни — на колії 1435 мм. Потрібні перевантажувальні термінали, а їх не вистачає. Тобто інфраструктура залізниць сусідних країн, як-от Польщі, Румунії, Словаччини чи Угорщини, не готова кардинально збільшити перевезення вантажів. Вона будувалася для забезпечення власних потреб та незначної кількості транзиту. Окрім того, сусідні країни також вивозять свої товари на експорт. З липня розпочнеться новий зерновий сезон, і в Європі утворяться чималі транспортні "корки". Якщо наше зерно й піде більшими темпами залізницею в Європу, то воно стоятиме там у черзі другим. Тобто ми не вивеземо його у строки, зручні для нас.
— А чи можна збільшити експорт товарів з допомогою автотранспорту?
О. Нів’євський:
— Обсяги таких перевезень також обмежені. Плюс дуже зросли ціни на пальне, вартість перевезення до Європи стала просто "космічною".
— Наші експортери намагаються диверсифікувати поставки, — додає Марія Колесник, заступниця директора ProAgro Group. — За даними Міністерства аграрної політики та продовольства, у квітні з України вивезли у 5 разів більше сільгосппродукції, аніж у березні, — приблизно 1,1 мільйона тонн. Нещодавно вперше від початку повномасштабної війни Україна відправила за кордон 71 тонну зерна через румунський порт Констанцу. До Румунії збіжжя прибуло залізницею. Україна також планує експортувати своє зерно через литовські та латвійські порти. Але знову ж таки — туди його потрібно доправляти залізницею, потужності якої обмежені. Польща заявила, що планує побудувати "сухий порт" на кордоні з Україною, щоб збільшити пропускну можливість для експорту української агропродукції. Такими шляхами можна буде експортувати максимум 2 мільйони тонн зерна на місяць. Але на диверсифікацію поставок потрібен час. А його у нас немає.
— Чому?
М. Колесник:
— До початку нового сезону, тобто до липня, Україні треба експортувати щонайменше 25 мільйонів тонн зерна. Бо потім додасться новий врожай. Він буде менший, аніж минулого року, але доволі непоганий, бо аграрії сіють навіть під обстрілами (за попередніми даними, валовий збір зернових та олійних культур очікується на рівні 56 мільйонів тонн. — Авт.). Якщо і наступного сезону Україна не зможе продати своє збіжжя, то фермерам буде ніде зберігати новий врожай, адже елеватори заповнені. Окрім того, нестача українського продовольства може спричинити світову продовольчу кризу та голод у країнах Близького Сходу та Північної Африки, які імпортували наше збіжжя. Нагадаю, до війни Україна була четвертою у світі за обсягом експорту кукурудзи, шостою — за експортом пшениці та першою — за експортом соняшникової олії.
— Невже інші країни не зможуть замінити українське зерно?
М. Колесник:
— Ні, адже у деяких європейських країнах спостерігається посуха, там буде недобір врожаю. Є певні проблеми в Індії та інших аграрних регіонах. Росія, яка також є великим експортером зернових, запроваджує нові обмеження на вивезення, квоти, мита. Так, бачимо, що агресорка намагається красти українське зерно й продавати його на світових ринках. Але наразі це їй не вдається. Єгипет відмовився від краденого зерна, єдина країна, що може його прийняти, це Сирія. Однозначно, що без українського зерна ціни на збіжжя у світі зростатимуть.
О. Нів’євський:
— Вже сьогодні вартість пшениці в Європі наближається до 400 євро за тонну, що майже на 30% більше, аніж до війни.
— Скільки втрачає Україна від блокади морських портів?
О. Нів’євський:
— За нашими оцінками, збитки становлять щонайменше 170 мільйонів доларів щодня. Тобто з початку війни ми вже втратили приблизно 3% ВВП через блокаду. Якщо не вирішиться проблема з експортом, то збитки збільшуватимуться. Це негативно позначатиметься на нашій економіці, гривні. Адже до війни АПК забезпечував 40% експортної виручки та 20% українського ВВП.
— Який вихід із ситуації?
О. Нів’євський:
— На мою думку, без розблокування морських портів проблеми з експортом найближчим часом вирішити не вдасться. Якщо агресія росії продовжуватиметься, то міжнародному товариству треба докласти всіх зусиль, щоб організувати гуманітарні коридори для вивезення зерна з України. Наприклад, це може бути під супроводом ООН або інших організацій. Але чи погодиться на це росія, яка намагається повністю відрізати нас від моря та знищити українську економіку?..
Леся ЯСИНЧУК
Читайте найважливіші новини для українців про життя у Польщі у нашому телеграм-каналі: https://t.me/ukrayinapl
Putin blokuje ukraińskie zboże w portach. Wie, że to poważne zagrożenie dla całego świata
Rosja praktycznie zablokowała wszystkie porty Morza Azowskiego i Morza Czarnego, przez które przechodziło 60 proc. ukraińskiego eksportu. Według Ministerstwa Gospodarki Ukrainy od początku wojny eksport ukraińskich towarów zmniejszył się aż o połowę. Najbardziej krytyczna sytuacja dotyczy eksportu produktów rolnych. Według ONZ około 25 mln ton zboża utknęło w Ukrainie z powodu blokad portów i problemów z infrastrukturą. Ma to niezwykle negatywny wpływ nie tylko na gospodarkę Ukrainy, która nie dostaje pieniędzy za swoje produkty. Ukraina od zawsze była bowiem gwarantem bezpieczeństwa żywnościowego w wielu krajach Afryki i Bliskiego Wschodu, a jeśli blokada portów będzie się utrzymywać, regiony te będą zagrożone głodem.
Ukraina stara się zwiększyć przepustowość transportu kolejowego i drogowego na granicy zachodniej. Ale do tej pory normalne kanały logistyczne w tym kierunku nie zadziałały. Dlaczego?
- Przed wojną przez ukraińskie porty morskie rocznie przepływało 150-160 mln ton wszystkich ładunków, – mówi Ołeh Niwjewski, wiceprezes Kijowskiej Szkoły Ekonomicznej. - To ponad 60 proc. naszego eksportu. Wykorzystanie innych środków transportu obecnie w praktyce jest niemożliwe. Według naszych szacunków koleją można dodatkowo przewieźć maksymalnie około miliona ton ładunku lub 12 mln ton rocznie. To bardzo mało.
- Ukraińska kolej mówi, że dziennie przewozi 122 tys. ton ładunków eksportowych, czyli ok. 3,6 mln ton miesięcznie. Ale potencjalna zdolność przewozów towarów eksportowych koleją może wynosić około 6,6 mln ton. Dlaczego obecnie nie jest możliwe zapewnienie takiego wolumenu?
O. Niwjewski: Trzeba rozumieć, że infrastruktura kolejowa ma swoje ograniczenia m.in. techniczne. Na przykład w Ukrainie i w Europie istnieją różne systemy kolejowe i szerokość torów: sieć ukraińska operuje na torach kolejowych o szerokości 1520 mm, a sąsiednie kraje zachodnie - na torach 1435 mm. Potrzebne są terminale przeładunkowe, ale jest za mało. Oznacza to, że infrastruktura kolejowa krajów sąsiednich, takich jak Polska, Rumunia, Słowacja czy Węgry, nie jest gotowa na radykalne zwiększenie ruchu towarowego. Ona została zbudowana na własne potrzeby i niewielką ilość tranzytu. Ponadto sąsiednie kraje również eksportują swoje towary. W lipcu rozpocznie się nowy sezon zbożowy, a w Europie powstaną spore transportowe korki. Jeśli nasze zboże szybciej pojedzie koleją do Europy, inne utkną w kolejce.
- Czy można zwiększyć eksport towarów drogą lądową?
O. Niwjewski: Wielkość takiego transportu też jest ograniczona. Dodatkowo ceny paliw gwałtownie wzrosły, koszty dostaw do Europy znacząco wzrosły.
– Nasi eksporterzy starają się dywersyfikować dostawy – dodaje Maria Kołesnyk, zastępca dyrektora ProAgro Group. - Według danych Ministerstwa Polityki Rolnej i Żywności, w kwietniu Ukraina wyeksportowała 5 razy więcej produktów rolnych niż w marcu - około 1,1 mln ton. Niedawno, po raz pierwszy od rozpoczęcia wojny na pełną skalę, Ukraina przetransportowała przez rumuński port Konstanca 71 ton zboża. Zboże dotarło do Rumunii koleją. Ukraina planuje także eksportować swoje zboże przez porty litewskie i łotewskie. Ale trzeba je tam przewieźć koleją, której przepustowość jest ograniczona. Polska poinformowała, że planuje budowę „suchego portu" na granicy z Ukrainą, aby zwiększyć możliwości eksportu ukraińskich produktów rolnych. W ten sposób będzie można wyeksportować maksymalnie 2 mln ton zboża miesięcznie. Ale dywersyfikacja dostaw wymaga czasu. A my go nie mamy.
- Dlaczego?
M. Kołesnyk: Do początku nowego sezonu, czyli do lipca, Ukraina musi wyeksportować co najmniej 25 mln ton zboża. Ponieważ wtedy przyjdzie czas na nowe zbiory. Oczywiście będą one niższe niż przed rokiem, ale całkiem dobre, bo rolnicy sieją nawet pod ostrzałami (według wstępnych danych zbiory brutto zbóż i roślin oleistych mają wynieść 56 mln ton - red.). Jeśli Ukraina nie będzie w stanie sprzedać zboża w przyszłym sezonie, rolnicy nie będą mieli gdzie przechowywać nowych zbiorów, bo elewatory są pełne. Ponadto niedobór ukraińskiej żywności może doprowadzić do światowego kryzysu żywnościowego i głodu na Bliskim Wschodzie i w Afryce Północnej, które importowały nasze zboże. Przypomnę, że przed wojną Ukraina była czwartym pod względem wielkości eksporterem kukurydzy na świecie, szóstym pod względem wielkości eksporterem pszenicy i pierwszym eksporterem oleju słonecznikowego.
- Czy inne kraje będą w stanie zastąpić ukraińskie zboże?
M. Kołesnyk: Nie, bo w niektórych krajach europejskich panuje susza, przewiduje się tam problemy ze zbiorami plonów. W Indiach i innych regionach rolniczych też są pewne problemy. Rosja, która jest również dużym eksporterem zboża, nakłada nowe ograniczenia na eksport, kwoty i cła. Tak, widzimy, że agresor próbuje ukraść ukraińskie zboże i sprzedać je na rynkach światowych, ale na razie im się to nie udaje. Egipt zrezygnował z zakupu skradzionego zboża, jedynym krajem, który może to zaakceptować, jest Syria. Oczywiste jest, że bez ukraińskiego zboża światowe ceny zboża wzrosną.
O. Niwjewski: Już dziś cena pszenicy w Europie zbliża się do 400 euro za tonę, czyli o prawie 30 proc. więcej niż przed wojną.
- Ile Ukraina traci na blokadzie portów morskich?
O. Niwjewski: Według naszych szacunków straty wynoszą co najmniej 170 mln dolarów dziennie. Czyli od początku wojny straciliśmy z powodu blokady ok. 3 proc. PKB. Jeśli problem z eksportem nie zostanie rozwiązany, straty wzrosną. Będzie to miało negatywny wpływ na naszą gospodarkę, hrywnę. Przecież przed wojną kompleks rolno-przemysłowy zapewniał 40 proc. dochodów z eksportu i 20 proc. ukraińskiego PKB.
- Jakie jest wyjście z sytuacji?
O. Niwjewski: Moim zdaniem bez odblokowania portów morskich problem z eksportem nie zostanie rozwiązany w najbliższej przyszłości. Jeśli rosyjska agresja będzie trwała, społeczność międzynarodowa musi dołożyć wszelkich starań, aby zorganizować bezpieczne korytarze dla eksportu zboża z Ukrainy. Na przykład pod kontrolą ONZ lub innych organizacji. Ale czy Rosja, która stara się całkowicie odciąć nas od morza i zniszczyć ukraińską gospodarkę, zgodzi się na to? To pytanie retoryczne.
Łesia JASICZUK
