Можливе звільнення територій, які росія захопила на Півдні України, жваво обговорюють уже декілька місяців. Військово-політичне керівництво держави неодноразово заявляло: деокупація обов’язково буде, Україна не віддасть ні клаптика своєї землі. Водночас наголошувало, що для здійснення будь-яких операцій зі звільнення треба накопичити вдосталь сили і матеріально-технічних ресурсів. Тож заява міністра оборони неабияк збурила суспільство. "Невже час контрнаступу настав?" — питають люди одні в одних.
Так це чи ні, обговорюємо з військовим експертом полковником Сергієм Грабським, аналітиком Conflict Intelligence Team Кирилом Михайловим і військовим оглядачем, керівником безпекових програм Центру глобалістики "Стратегія XXI" В’ячеславом Шрамовичем.
"Заявами Резнікова і Зеленського наше військово-політичне керівництво заочно відповідає на тези путіна про те, що росіяни нібито "ще не починали воювати", — вважає В’ячеслав Шрамович. — ЗСУ своєю чергою демонструють, що наша армія не лише обороняється, а й здатна проводити наступ, нівелюючи всі зусилля російської. Також ця заява є публічною відповіддю на попередні погрози росії про можливий наступ на Одесу і Придністров’я. Як на мене, це адекватна відповідь на залякування".
"Зазвичай про намір розпочати контроперацію не оголошують. Але, можу припустити, цю заяву міністр зробив, аби змусити росіян перекинути деякі свої частини на херсонський, запорізький чи криворізький напрямки. Рельєф цих територій, порівняно з донбаським, значно спрощує для нас процес знищення ворога. Тож можна припустити, що це спроба виманити російські війська у степ і зменшити потужність наступу на Сході, — вважає Кирило Михайлов. — До того ж у сучасних реаліях приховати підготовку до наступу і масштабне перекидання військ неможливо".
"Декларація про визволення Півдня абсолютно слушна і своєчасна. Ніхто не має сумніву в тому, що ми повинні це зробити. Однак мене дивує, що наказ віддано міністрові оборони, який не несе відповідальності за планування військових операцій. Такі заяви мав би озвучувати головнокомандувач Збройних сил, — каже Сергій Грабський. — Також є питання до того, коли, як і якими силами ми звільнятимемо Південь. Хочу вірити, що наше військово-політичне керівництво має ці відповіді. Бо наразі противник володіє оперативною ініціативою. Він ще здатний перегрупувати сили і засоби на цьому на прямку фронту, а це може зробити наше завдання непідйомним. Нагадаю, що на Донбасі ворог переважає нас у 5 — 6 разів і там про ніякий наступ українських сил не йдеться. Якщо ж росіяни зосередять такі самі сили на Півдні, просунутися нам не вдасться".
— То коли наші війська можуть почати операцію з деокупації?
К. Михайлов:
— Ні Олексій Резніков у своїй недавній заяві, ні Ірина Верещук, яка закликала мешканців Херсонщини покидати окуповані території, не кажуть про точний час наступу. Це й зрозуміло, адже така інформація не підлягає розголошенню. Ми дізнаємося про це вже постфактум.
В. Шрамович:
— Вважаю, конкретно зараз мова не йде про повну деокупацію Півдня. Йдеться про наступальні дії у напрямку Херсона. Якщо (а точніше — коли) вони будуть успішними, противника на цій ділянці фронту відсунуть на інший берег Дніпра. І лише тоді можна буде говорити про початок деокупації Півдня.
— Які сили й засоби нам потрібні, щоб уможливити деокупацію?
С. Грабський:
— Канони оперативного мистецтва передбачають, що сторона, яка йде в наступ, має мати перевагу в особовому складі, озброєнні та військовій техніці. Ми маємо мати достатні сили для здійснення наступальних дій та проведення маневрових операцій — потрібно чимало бойової броньованої техніки різних моделей, достатню кількість засобів вогневого ураження (у нашому випадку це переважно артилерія) і систем залпового вогню. Також необхідна перевага в повітрі та надійне прикриття наших наступальних підрозділів силами та засобами протиповітряної оборони.
Тобто, якщо на правому березі Дніпра на Херсонщині нині зосереджено орієнтовно 10 тисяч ворожих військ, нам потрібно сконцентрувати там щонайменше 30 тисяч власних бійців. Їхній сотні танків ми маємо протиставити 300 наших. Для забезпечення наступу ми маємо мати не дев’ять високомобільних артилерійських ракетних систем HIMARS, як тепер, а десятки одиниць.
— За словами міністра оборони Резнікова, щоб деокупувати Південь, Україна накопичує мільйонну бойову силу, оснащену західною зброєю. Чи справді для цього потрібна така кількість бійців?
К. Михайлов:
— Думаю, міністр мав на увазі сукупну кількість працівників силових органів. Зокрема, 700 тисяч осіб — це бійці ЗСУ. Ще 300 тисяч — співробітники Нацгвардії, полісмени, прикордонники тощо. Ця цифра цілком реалістична.
С. Грабський:
— Не варто думати, що всі ці сили ми кинемо проти противника на південному напрямку. Це недоцільно й нереально. В нас досі є інші операційні напрямки, які потребують уваги й зосередження сил.
— За настання ідеальних для України умов, при яких ми маємо достатньо сил та засобів для такої деокупації, скільки часу може тривати звільнення Півдня?
К. Михайлов:
— Зараз уже цілком очевидно, що за наявності необхідних сил на звільнення населених пунктів українці витрачають менше часу, ніж необхідно було росіянам для їхнього захоплення. Звісно, хочеться сподіватися на якийсь бліцкриг, адже швидкі операції зменшують ризики для цивільних, які досі є на окупованих територіях. Але ці дії, найімовірніше, будуть уповільнені задля збереження життів українських бійців і мирних мешканців, які є для росіян живим щитом. Тож, можу припустити, цей наступ триватиме декілька місяців.
— Якими можуть бути втрати української армії?
К. Михайлов:
— За умови зниження переваги російської артилерії, яка тепер завдає найбільших втрат Україні, можна сподіватися на те, що вони будуть помірними. Знищення складів у тилу ворога — частина роботи в цьому напрямку.
— I які, у підсумку, в України шанси на успіх?
К. Михайлов:
— Якщо операція з деокупації буде добре підготованою (ЗСУ суттєво знищать російську систему логістики, зв’язку й командування, а українських бійців навчать діяти в складі великих об’єднань), то шанси на успіх будуть дуже високими. Думаю, якби українська влада не була б упевнена в спроможності забезпечити реалізацію цих умов, про неї поки що не йшла б мова.
Ірина БАТЮК
+++++++++
Zełenski wydał rozkaz rozpoczęcia kontrofensywy. Co będzie dalej na froncie?
Minister obrony Ukrainy oświadczył, że prezydent Zełenski nakazał wyzwolenie południa Ukrainy od rosyjskich okupantów. Ale czy Ukraina ma na to siły i środki oraz kiedy rozpocznie się ta ważna operacja wojskowa?
Ewentualne wyzwolenie zajętych przez Rosję terytoriów na południu Ukrainy jest przedmiotem gorących dyskusji od kilku miesięcy. Wojskowo-polityczne kierownictwo państwa wielokrotnie powtarzało: deokupacja na pewno nastąpi, Ukraina nie odda ani kawałka swojej ziemi. Jednocześnie podkreślano, że do przeprowadzenia jakichkolwiek akcji wyzwoleńczych konieczne jest zgromadzenie wystarczającej siły oraz zasobów materialnych i technicznych. Tak więc wypowiedź ministra obrony mocno wzburzyła społeczeństwo. "Czyżby nadszedł czas na kontrofensywę?" - pytają siebie ludzie.
Czy tak jest, czy też nie - rozmawiamy o tym z ekspertem wojskowym, pułkownikiem Serhijem Grabskim, analitykiem Conflict Intelligence Team Kyryłem Mychajłowym i dziennikarzem wojskowym, szefem programów bezpieczeństwa Centrum Studiów Globalnych "Strategia XXI" Wiaczesławem Szramowyczem.
— Oświadczeniami Reznikowa i Zełenskiego nasze kierownictwo wojskowo-polityczne zaocznie odpowiada na tezy Putina, że "Rosjanie jeszcze nie rozpoczęli walki" — uważa Wiaczesław Szramowycz. — Siły Zbrojne Ukrainy z kolei pokazują, że nasza armia nie tylko się broni, ale jest zdolna do prowadzenia ofensywy, niszcząc wszelkie wysiłki armii rosyjskiej. Wypowiedź ta jest również publiczną odpowiedzią na wcześniejsze groźby Rosji dotyczące możliwego ataku na Odessę i Naddniestrze. Moim zdaniem jest to adekwatna odpowiedź na zastraszanie — mówi.
— Zwykle nie ogłasza się zamiaru rozpoczęcia kontroperacji. Ale, jak sądzę, minister złożył to oświadczenie, aby zmusić Rosjan do przeniesienia części swoich jednostek na kierunek chersoński, zaporoski oraz krzyworoski. To znacznie upraszcza nam proces niszczenia wroga. Dlatego można przypuszczać, że jest to próba zwabienia wojsk rosyjskich na step i zmniejszenia siły ofensywy na wschodzie — mówi Kyryło Mychajłow. — Poza tym, we współczesnych realiach nie da się ukryć przygotowań do ofensywy i przerzutu wojsk — podkreśla.
— Deklaracja o wyzwoleniu Południa jest absolutnie racjonalna i aktualna. Nikt nie wątpi, że powinniśmy to zrobić. Dziwi mnie jednak, że rozkaz został wydany ministrowi obrony, który nie jest odpowiedzialny za planowanie działań wojennych. To powinien wypowiedzieć Naczelny Dowódca Sił Zbrojnych — mówi Serhij Grabski. — Jest też pytanie, kiedy, jak i jakimi siłami będziemy wyzwalać Południe. Chcę wierzyć, że nasze przywództwo wojskowo-polityczne zna te odpowiedzi, ponieważ obecnie wróg ma inicjatywę operacyjną. Nadal jest w stanie przegrupować siły i środki na tej linii frontu, a to może uniemożliwić nasze zadanie. Przypomnę, że na Donbasie wróg przewyższa nas liczebnie 5-6 razy i nie chodzi tam o ofensywę sił ukraińskich. Jeśli Rosjanie skoncentrują te same siły na południu, nie będziemy w stanie się posunąć.
Kiedy więc ukraińskie wojska mogą rozpocząć akcję wyzwoleńczą?
K. Mychajłow:
— Ani Ołeksij Reznikow w swoim niedawnym oświadczeniu, ani Iryna Wereszczuk, która wezwała mieszkańców obwodu chersońskiego do opuszczenia okupowanych terytoriów, nie podali dokładnego czasu ofensywy. Jest to zrozumiałe, ponieważ takie informacje nie podlegają ujawnieniu. Dowiemy się o tym po fakcie.
W. Szramowycz:
— Uważam, że teraz nie mówimy o całkowitym zwolnieniu Południa. Chodzi o działania ofensywne w kierunku Chersonia. Jeśli (a raczej kiedy) one odniosą sukces, wróg z tej części frontu zostanie zepchnięty na drugi brzeg Dniepru. I dopiero wtedy będzie można mówić o początku deokupacji Południa.
Jakich sił i środków potrzebujemy, aby umożliwić deokupację?
S. Grabski:
— Kanony sztuki operacyjnej przewidują, że strona, która przechodzi do ofensywy, musi mieć przewagę w zakresie załogi, uzbrojenia i sprzętu wojskowego. Musimy dysponować wystarczającymi siłami do prowadzenia działań ofensywnych i prowadzenia operacji manewrowych. Potrzebujemy wielu opancerzonych wozów bojowych różnych modeli, wystarczającej liczby środków rażenia ogniowego (w naszym przypadku jest to głównie artyleria) oraz wyrzutni rakietowych. Potrzebujemy też przewagi powietrznej i niezawodnej osłony naszych jednostek ofensywnych siłami i środkami obrony powietrznej.
Oznacza to, że jeśli na prawym brzegu Dniepru w regionie Chersonia jest obecnie skoncentrowanych około 10 tys. żołnierzy wroga, my musimy tam skoncentrować co najmniej 30 tys. własnych. Musimy przeciwstawić setce rosyjskich czołgów 300 naszych. Aby zapewnić ofensywę, nie powinniśmy mieć dziewięciu systemów artylerii rakietowej wysokiej mobilności HIMARS, jak to jest teraz, ale dziesiątki jednostek.
Według ministra obrony Reznikowa, w celu odbicia Południa Ukraina gromadzi milionowe siły bojowe wyposażone w zachodnią broń. Czy do tego naprawdę jest konieczna taka liczba żołnierzy?
K. Mychajłow:
— Myślę, że minister miał na myśli całkowitą liczbę funkcjonariuszy. W szczegółach, 700 tys. osób to żołnierze Sił Zbrojnych. Kolejne 300 tys. to współpracownicy Gwardii Narodowej, policjanci, straż graniczna itp. Ta liczba jest dość realistyczna.
S. Grabski:
— Nie myślę, że wszystkie nasze siły rzucimy na wroga w kierunku południowym. To jest niepraktyczne i nierealne. Wciąż mamy inne obszary operacyjne, które wymagają uwagi i skupienia.
Jeśli Ukraina otrzyma idealne warunki, w których będzie miała wystarczająco sił i środków do takiej deokupacji, jak długo może trwać wyzwalanie Południa?
K. Mychajłow:
— Teraz jest już całkiem oczywiste, że przy dostępności niezbędnych sił Ukraińcy potrzebują mniej czasu na wyzwolenie obszarów, niż na zdobycie ich przeznaczają Rosjanie. Oczywiście, chce się mieć nadzieję na jakiś blitzkrieg, bo szybkie operacje zmniejszają zagrożenie dla ludności cywilnej, która wciąż przebywa na terytoriach okupowanych. Ale te działania najprawdopodobniej zostaną spowolnione, aby ratować życie ukraińskich żołnierzy i cywilów, którzy są ludzką tarczą dla Rosjan. Mogę więc założyć, że ta ofensywa potrwa kilka miesięcy.
Jakie mogą być straty armii ukraińskiej?
K. Mychajłow:
— Jeżeli zmniejszy się przewaga rosyjskiej artylerii, która obecnie powoduje największe straty w Ukrainie, można mieć nadzieję, że będą one umiarkowane. Częścią prac w tym kierunku jest niszczenie magazynów na tyłach wroga.
A jakie są ostatecznie szanse Ukrainy na sukces?
K. Mychajłow:
— Jeśli operacja wyzwoleńcza będzie dobrze przygotowana (Siły Zbrojne Ukrainy znacznie zniszczą rosyjski system logistyki, łączności i dowodzenia, a ukraińscy bojownicy zostaną przeszkoleni do działania w dużych jednostkach), to szanse na powodzenie będą bardzo duże. Myślę, że gdyby władze ukraińskie nie były przekonane, że są w stanie zapewnić realizację tych warunków, nie byłoby jeszcze o tym mowy.
Autorka: Iryna Batiuk, Ukrayina.pl
Pomóż Ukrainie, przyłącz się do zbiórki. Pieniądze wpłacisz na stronie pcpm.org.pl/ukraina.
