Ще у 2005 році родина Сітайлів приїхала з Кіровоградщини на роботу в село Коржі, що у Київській області. Так і залишилися тут жити, пише газета "Експрес".
"Син закінчив місцеву школу, потім навчався в училищі. Після цього відслужив в армії, — каже Наталя Сітайло, мати нареченого Максима. — Закінчивши військову службу, вирішив працювати у рибній компанії. Саме там познайомився з майбутньою дружиною — це сталося за пів року до початку повномасштабного вторгнення. Ганна родом з Куп’янська, що на Харківщині. Вона проживала в гуртожитку у Броварах. Але коли розпочалося повномасштабне вторгнення, переїхала до нашого дому". У травні 2022 року Максима мобілізували.
"Син служить у президентському полку в Києві, у групі швидкого реагування, — продовжує Наталя Михайлівна. — Пізніше Максим і Ганна переїхали до Києва — хотіли пожити окремо. Невдовзі вирішили одружитися. Спершу не планували урочистостей, бо ж війна, але потім таки вирішили відсвяткувати подію. Весілля спланували в українському стилі. І молодята, і гості були у вишитому одязі".
Мама Ганни перебуває за кордоном з молодшою донькою на лікуванні. Під час ракетного обстрілу осколки потрапили дівчині в руку. Але наречена дуже хотіла дотримати українських традицій, зокрема викупу молодої. Тож звернулася по допомогу до подруги родини — місцевої жительки Наталії Кривошлик.
"У Ганни тут нікого немає, і вона попросила, щоб її викупляв молодий з нашої оселі. Ми з чоловіком стали сватами, — каже Наталія Кривошлик. — Напередодні весілля говорили з молодятами про ситуацію в країні, про військових — так і з’явилася ідея частину весільних грошей віддати на допомогу армії. Вирішили, що передамо всі гроші за викуп молодої для ЗСУ".
Викуп нареченої полягав у тому, що дорогою до її оселі наречений мав відповідати на різноманітні запитання.
"За кожну неправильну відповідь свідок мав покласти певну суму в банку. Питань було багато, тож вдалось назбирати трохи грошей, — каже пані Наталя. — Після весілля всі зібрані кошти за викуп ми занесли місцевій волонтерці Оксані Качалі".
Коли друзі наречених з’явилися з банкою, наповненою грошима, на порозі волонтерки, у неї на очах з’явилися сльози.
"Банка була замотана фольгою. Щиро кажучи, ми її ще й не відкривали і не знаємо, скільки там грошей, — каже Оксана Качала. — Але дуже вдячні за будь-яку підтримку! Вона тепер дуже важлива. Бо якщо тил забуде про фронт, то фронт буде там, де тил".
