Ніна Посипайко є однією з найактивніших волонтерок комітету самоорганізації населення "Дніпровський" у Черкасах. З перших днів війни її син записався в лави територіальної оборони. Невістка Зоя, за освітою вчителька, почала працювати у волонтерському центрі, до неї долучилася і бабуся.
"У центрі ми шиємо подушки, ковдри. Та швейних машинок там мало, тож я почала брати роботу додому, — каже 45-річна пані Зоя. — До праці вдома доєдналася наша бабуся. Тепер від ранку до вечора працюємо разом. За день виготовляємо до сотні подушок та ковдр, які волонтери відправляють бійцям на передову".
У Ніни Іванівни — хворі ноги, вона пересувається по квартирі, спираючись на табуретку. "Зате руки свою роботу знають і зовсім не втомлюються", — каже літня волонтерка.
Швейній машинці пенсіонерки — понад 70 років. Її у повоєнні літа подарував пані Ніні рідний дядько, щоб могла шити одяг для себе і сестер. Жінка самотужки освоїла кравецьке і шевське ремесло. Згодом ще й невістку навчила.
"Пошиті Ніною Посипайко вироби вирізняються високою якістю, — каже Любов Здоровенко, очільниця комітету самоорганізації населення "Дніпровський". — Її ставимо у приклад іншим волонтерам. Своєю працелюбністю та наполегливістю вона надихає молодих".
Про війну Ніна Посипайко знає не з розповідей, бо пережила німецьку окупацію. Ще зовсім малою допомагала партизанам. Під кулями носила із села в ліс записки, які залишала у визначених місцях. А коли німці відступали, то допомагала дорослим збирати на полях і в лісах залишену окупантами трофейну зброю. Має статус учасниці війни.
"Сьогодні я стараюся для українських захисників, їм дуже потрібна підтримка, — каже бабуся Ніна. — І прошу Бога перемоги в цій війні, а наші хлопці та дівчата повернулися додому живими і здоровими".
Микола ЗАВЕРУХА
