24-річна Діана Филипець та 26-річний Роман Лось познайомилися у середині березня на львівському вокзалі, куди тепер прибувають багато українців, рятуючись від війни.
...Наречена — у джинсах, з букетом тюльпанів та ірисів, перев’язаних синьо-жовтою стрічкою. Наречений — у військовій формі та в бронежилеті. Так молодята прибули реєструвати шлюб у Залізничний районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрували шлюб без обручок, шампанського й гучних святкувань... Кажуть, що святкування ще організують. Але вже після перемоги.
Молоде подружжя певне, що це доля їх звела. Діана працює в обласному центрі фізичного здоров’я населення. Займалася організацією різних спортивних заходів в області. До прикладу, щосереди проводила заняття із скандинавської ходьби.
"Та після 24 лютого я записалась у тероборону, патрулювала місто, стояла на блокпостах, — розповідає Діана Филипець. — Якось зателефонували мої співробітниці (вони волонтерили на вокзалі), сказали, що бракує людей і потрібна допомога. Тож я поїхала на вокзал, де через декілька днів познайомилася з майбутнім чоловіком".
Роман — учасник АТО, кінолог. Хтозна, чи зустрів би Діану, якби не патрулювання на вокзалі. "Навіть не знаю, чи за інших умов ми б десь познайомилися, — каже його молода дружина. — На вокзалі я дбаю, щоб люди, які у нас шукають прихистку, мали що їсти. Тобто відповідаю за роботу кухні й складу, приймаю продукти, з яких готуємо страви.
Одного дня у наш намет прийшли двоє бійців Нацгвардії, щоб перевірити документи. Оглядаючи мій паспорт, сказали, що знайшли для мене чоловіка. Я це сприйняла як жарт. Мовляв, мені лише 24 — заміж найближчим часом не збираюся. Та нацгвардійці таки привели Романа свататися".
Познайомившись, Діана з Романом довідалися, що мають багато спільного. І живуть майже в одному районі, і навчалися обоє в одному закладі. Обидвоє люблять спорт: Роман займався санним спортом, а Діана — гандболістка.
"Ми швидко знайшли спільні теми для розмови, — каже дівчина. — На вокзалі бачилися щодня. І в день народження Романа — 20 березня — теж. Було доволі холодно, я замерзла. А Роман, попри те, що має завжди дотримуватися правил носіння форменого одягу, віддав свою кофту, щоб зігрілася. Я зрозуміла, що хлопцеві не байдужа. Ми стали зустрічатися, а вже через два дні Роман запитав, чи у нас усе серйозно. Почувши ствердну відповідь, запропонував одружитися".
Ми стали зустрічатися, а вже через два дні Роман запитав, чи у нас усе серйозно.
До РАЦСу молодят супроводжували товариші Романа — нацгвардійці й двоє свідків. Уся процедура тривала недовго. І свідоцтво про шлюб молодята отримали через 40 хвилин.
"Рішення Діани та Романа про одруження стало для нас справжнім сюрпризом, — розповідає Любов Феджора, подруга та колега Діани. — А реєстрація шлюбу не була подібна на жодну іншу церемонію, хоча я була на багатьох. Церемонія тривала менше ніж пів години. Не було традиційного для українців гучного святкування".
Після реєстрації шлюбу Діана написала мамі: "Я вийшла заміж". Мама не одразу в це повірила, поки не отримала фотодокази. Поки що молода сім’я не має спільного помешкання. Роман перебуває на службі, тому живе у військовій частині. Молодята час до часу бачаться на вокзалі. "Коли в Романа був вихідний, то познайомилася вже з його батьками, — розповідає молода дружина. — Хоча маму чоловіка я знала ще до розписки. Вона вже після реєстрації шлюбу привезла нам замовлені обручки, які виготовляли два дні".
До слова, після 24 лютого в Україні укладено приблизно 22 тисячі шлюбів.
Богданна МАРТИНИК
