"Дякувати Богу, наш храм уцілів під час наступу окупантів", — каже отець Микола Волосянський, настоятель церкви Преображення Господнього (ПЦУ) у Ворзелі. Це містечко на Київщині пережило страшні звірства рашистів, які артилерією і танками знищували житлові масиви та об’єкти соціальної інфраструктури, розстрілювали мирних людей. Попри всі жахіття, люди, які вижили, чекають на Великдень і спільну молитву. Вони кажуть: це свято дарує їм надію на те, що світло переможе темряву.
"Коли росіяни втекли з Ворзелю, я відразу ж зайшов у церкву і відслужив молебень, — розповідає отець Микола Волосянський. — Щоправда, лише при свічках — електропостачання у місті не було і немає досі. Сподіваюся, до Великодня його відновлять, і ми зможемо відправити богослужіння, як і щороку. Певен, що наші молитви мають велику силу і допоможуть подолати зло, з яким нині маємо справу".
Священник додає: у місті поки що немає ані світла, ані води, ані газу, тому підготувати все потрібне до великоднього кошика самотужки люди не можуть.Тож паски, писанки замовили у волонтерів.
Схожа ситуація — у багатостраждальній Бучі на Київщині. Отець Андрій Галавін, настоятель храму святого апостола Андрія Первозваного ПЦУ, розповідає, що богослужіння тепер проводять у нижньому храмі, бо верхній постраждав під час обстрілів — у ньому посічені стіни, розбиті вікна. Світла немає, тому під час служби запалюють свічки.
"У минулі роки святкування Великодня у Бучі було такою велелюдною, радісною подією! У церкві і біля неї збиралося кілька тисяч вірян. Ми опівночі починали службу Божу, вдосвіта святили кошики, — каже отець Андрій Галавін. — Цьогорічний Великдень буде інший. Людей значно менше, і вони зустрічатимуть Воскресіння Христа з болем у серці... Вірю, що молитва допоможе нам пережити ці темні часи. Довкола — так багато болю, зла, дуже не вистачає надії й радості. Свято Воскресіння Христового подарує нам ці світлі емоції".
Через проблеми зі світлом та газом у Бучі немає можливості самостійно підготувати святкові частунки. "Але ми сподіваємося, що нам волонтери передадуть паски", — каже отець Андрій.
Харків. Тут обстріли рашистів не припиняються ні на день. Утім священнослужителі все одно відправлять літургії на Великдень. "Зрозуміла річ, участь у богослужінні візьме обмежена кількість людей. Із парафіяльного хору в місті лишилося лише троє осіб", — розповідає архиєпископ-емерит Ігор Ісіченко, виконувач обов’язків настоятеля Святодмитрівського храму УГКЦ.
Святодмитрівський храм — один із найдавніших у Харкові, після перших обстрілів міста він став волонтерським хабом. "У час війни Церква стає не просто прихистком, вона повертає відчуття певності в майбутньому, рятує людську гідність. У цьому її рятівна місія, особливо цінна в суворий час випробувань, — переконаний архиєпископ Ігор Ісіченко. — Великдень як свято перемоги життя над смертю цього року особливо значущий для кожного з нас".
Юлія ТОМЧИШИН
Wielkanoc w cieniu masowych grobów. "Życie zwycięży śmierć"
Światło zwycięży ciemność, życie zwycięży śmierć, a Ukraina zwycięży Rosję. Taka jest opinia ludzi w Buczy, Worzelu i Charkowie, którzy cierpieli z powodu bestialstwa rosyjskich okupantów.
„Dzięki Bogu nasz kościół przetrwał inwazję" – mówi ksiądz Mykoła Wołosyjski, proboszcz kościoła Przemienienia Pańskiego w Worzelu w obwodzie kijowskim. To miasto doświadczyło straszliwych okrucieństw ze strony Rosjan. Strzelali do cywilów, używali artylerii i czołgów do niszczenia osiedli mieszkaniowych i infrastruktury. Mimo wszystkich okropności ocaleni czekają na Wielkanoc i wspólną modlitwę. Mówią, że to święto daje im nadzieję i pokona ciemność.
"Kiedy Rosjanie uciekli z Worzela, od razu poszedłem do kościoła i odmówiłem modlitwę. Tylko przy świecach - w mieście nie było i wciąż nie ma prądu" – opowiada ksiądz. Jak dodaje, gazu też nie ma. Ludzie nie mogą sami przygotować wszystkiego, co potrzebne do koszyczka wielkanocnego. Wielkanocne ciasta i pisanki zamawiali u wolontariuszy. "Mam nadzieję, że energia zostanie przywrócona do Wielkanocy i będziemy mogli oddawać cześć, jak co roku. Jestem przekonany, że nasze modlitwy mają wielką moc i pomogą przezwyciężyć zło, z którym mamy dziś do czynienia" - podkreśla.
Podobnie sytuacja wygląda w zniszczonej Buczy w obwodzie kijowskim. Ojciec Andriy Galavin, rektor kościoła św. Apostoła Andrzeja, mówi, że obecnie nabożeństwa odprawiane są w dolnym kościele, ponieważ górny został uszkodzony podczas ostrzału. Nie ma światła, więc podczas nabożeństwa zapalane są świece.
„W poprzednich latach obchody Wielkanocy w Buczy były radosnym wydarzeniem! W kościele i wokół niego gromadziło się kilka tysięcy wiernych. Rozpoczynaliśmy służbę Bogu o północy, konsekrowaliśmy kosze" – wspomina ksiądz Andrij Galavin. " Tegoroczna Wielkanoc będzie inna. Ludzi jest znacznie mniej i będą świętować zmartwychwstanie Chrystusa z bólem w sercu. Wierzę, że modlitwa pomoże nam przetrwać te mroczne czasy. Wokół jest tyle bólu i zła, ale jest też wiele nadziei" - przekonuje
Ze względu na problemy ze światłem i gazem w Buczy nie ma możliwości samodzielnego przygotowania świątecznych potraw. „Ale mamy nadzieję, że wolontariusze dadzą nam ciastka wielkanocne" – mówi ojciec Andriy.
Charków. Tutaj ostrzał Rosjan nie ustaje ani na dzień. Jednak duchowni będą sprawować liturgię także w Wielkanoc. „Oczywiście w nabożeństwie weźmie udział ograniczona liczba osób. W mieście pozostało tylko trzech członków chóru parafialnego"- tłumaczy emerytowany arcybiskup Igor Isiczenko, pełniący obowiązki rektora kościoła św. Dymitra. To jedna z najstarszych cerkwii w Charkowie. Po pierwszym ostrzale miasta stała się ośrodkiem wolontariatu.
„W czasie wojny kościół staje się nie tylko schronieniem, przywraca poczucie bezpieczeństwa w przyszłości, ratuje ludzką godność. To jego zbawcza misja, szczególnie cenna w trudnych czasach prób" – przypomina arcybiskup.
Julia TOMCZYSZYN
