Соцмережі облетіла неймовірна фотографія, на якій викладач Ужгородського нацуніверситету навчає студентів прямісінько з фронту.
"Дякую своїм військовим керівникам, які дозволили поєднувати читання лекцій з виконанням обов’язків на війні, — каже нам Федір Шандор. — Працюю зі студентами у понеділки та вівторки, маю першу, другу й третю пари. Читаю їх після безсонних ночей, оскільки всю ніч виконую бойові завдання, а о восьмій ранку починаю лекції. Ще тиждень — і відпущу студентів на канікули. Щоправда, лише успішних. А з прогульниками доведеться попрацювати..."
"Ми ні хвилини не вагалися, чи йти на фронт, — додає Віктор Щадей, побратим Федора Шандора, який, власне, сфотографував професора в окопі. — 24 лютого пішли разом до військкомату, а вже наступного дня перебували в казармі. Нині ми зі зброєю у руках захищаємо Україну на Донеччині. Федір Шандор з великим задоволенням поєднує службу з викладанням. А от студенти дивуються, бо часто під час лекцій чують постріли, вибухи та роботу артилерії. Також перешкоджають перебої з інтернетом, але..."
Як професор почувається на війні? "Це ремесло, очевидно, неприємне, — зізнається 45-річний викладач. — Я ніколи не хотів стріляти та вбивати людей, але оскільки ворог прийшов на мою землю, іншого виходу не маю. Так, я патріот своєї країни. Неодноразово отримував пропозиції працювати у США, Угорщині, Словаччині, але зі своєї землі — ні на крок. Хочу виховати розумну українську молодь, а не таку дурну, як в орків".
За словами Федора Шандора, рішення піти на війну він ухвалив, не порадившись із сім’єю.
"Я батько чотирьох дітей, — каже захисник. — Бував на конференціях на п’яти континентах. Дружина й діти давно навчені: якщо мене немає вдома, отже, я кудись поїхав по роботі. От і 24 лютого вони також довідалися, що я поїхав на роботу. Але цього разу — захищати свою сім’ю та свою землю, на якій росли мої діди та прадіди. Так, тут нелегко. Живу за іншими статутами, мучуся, притираюся до побратимів, але жодного разу не пошкодував про свій вибір. І я переконаний: Україна переможе у війні!"
