Біженки розповідають, як звикали до Польщі. "Син сховався під стіл і плакав за бабусею"

Олена і Юлія приїхали до Польщі після повномасштабного вторгнення Росії. Зараз вони міцніше стоять на ногах, але чекають, коли зможуть повернутися на Батьківщину. Їхні історії розповідає onet.pl.

Українку від фронту відрадив психолог

Олена - з Івано-Франківська. В Краків приїхала 28 лютого. Виїхати з України вирішила відразу після початку війни, коли побачила, як її дитина задихається і синіє від страху. Жінка має дев'ятеро дітей від чотирьох до 14 років, п'ятеро власних і четверо під опікою. В Польщі від благодійного фонду та волонтерів родина отримала житло, їжу та речі.

У серпні до Польщі приїхав і її чоловік. Олена ж захотіла повернутися додому, бо вона медсестра. Жінка планувала рятувати життя на війні. Від цього кроку її відрадив психолог.

Чоловік Олени – греко-католицький священник. Він уже розпочав служіння у Польщі. Планів на майбутнє жінка не має — усе залежить від ситуації. Зараз вона чекає, поки молодша дитина піде до школи, а вона зможе закінчити курси, щоб мати право працювати в Польщі медсестрою.

Після поневірянь опинилася в монастирі

35-річна Юлія переїхала до Кракова із Запоріжжя. Вдома вона разом з подругою керувала власним центром, який надавав психологічну допомогу. Після початку повномасштабного вторгнення жінка спершу виїхала з 10-річним сином в село до мами (60 кілометрів у напрямку Маріуполя). Вона сподівалася, що в селі буде спокійно. Однак фронт наблизився на три кілометри до їхнього дому.  

Під вибухи та ракетні обстріли вона разом із сином втекла. Так Юлія потрапила до Польщі.

"Я була в шоці і довго зволікала, щоб почати нове життя. У мене були стресові реакції, коли щось летіло або лунали гучні звуки. Син сховався під стіл і дуже плакав за бабусею та людьми із Запоріжжя", - пригадує українка.

Вона знала, що їй потрібно якомога швидше вивчити польську . Бо мова – її робочий інструмент.

Спершу Юлія жила у двоюрідної сестри, але через два місяці вона була змушена виїхати. У неї не було ні роботи, ні грошей, лише виплати на сина 500+ . Так жінка опинилася в монастирі, де знайшла притулок.

Зараз Юлія добре володіє польською, працює психологом у трьох фондах і шукає квартиру. Жінці в Польщі подобається все - ставлення, транспорт , люди. Не подобаються лише шалені черги до лікарів та психологічна дистанція між людьми. Жінка мріє повернутися додому. Адже у неї там мама, брат в армії та батько її сина.