"Ми віримо, що завдяки геофізичним дослідженням знайдемо прах убитих польських жінок, а потім, шляхом археологічних заходів, відкопаємо ці останки і поховаємо їх гідно, з почестями", - сказав професор Шваржик.
Дослідники вважають, що на урнах з прахом в'язнів концтабору мають бути таблички з іменами та датами смерті
Як пояснив науковець, найголовніше зараз - вибрати ділянки, де можуть бути поховані урни з прахом польських жінок. "Пам'ятаючи про процедуру, яку використовували німці під час війни, ми знаємо, що можемо очікувати урн, на яких будуть металеві пластини з іменами і датами смерті та місцем кремації. Тільки тоді зможемо достеменно сказати, кого знайшли", – зазначив віце-президент Інституту національної пам'яті.
6 вересня 2022 року у Фюрстенберзі відбулися похоронні церемонії 45 польських жінок, розстріляних у німецькому концтаборі Равенсбрюк. Їхні останки були знайдені у 2019 році на місцевому кладовищі дослідниками управлінням пошуку та ідентифікації Інституту національної пам'яті. У церемонія взяли участь польські дипломати і представники органів державної влади та інституцій. Також були присутні родини загиблих та колишніх в'язнів.
Що являв собою концтабір Равенсбрюк?
Це - концентраційний табір, розташований біля однойменного села в місцевості Мекленбург північно-східної Німеччини за 80 кілометрів від Берліна. Концтабір було засновано на початку війни в 1939 році. Він складався з головного та допоміжного таборів. У головному таборі утримували лише жінок. З дня його заснування і до часу звільнення радянськими військами тут було ув'язнено понад 123 тисячі жінок. Найбільше групу ув'язнених становили польські жінки. Їх там нараховувалося 40 тисяч. Майже 30 тисяч померли від виснаження або були розстріляні. Польські жінки також становили більшість ув'язнених, над якими проводилися псевдомедичні експерименти. Сюди відправляли польських змовників, розвідників, активістів опору, лікарів, адвокатів, художників, письменників, художників, а також робітників. У таборі перебувала дуже велика кількість громадянок Франції, через що він отримав поширену назву "Л'Енфер дес Фемм" (Жіноче Пекло). Весною 1941 року СС добудувало до нього менший за розмірами чоловічий табір.
Серед ув'язнених були і військовополонені, як, наприклад, медсестри Червоного Хреста, захоплені на полі бою, але більшість - цивільні. Були й члени руху опору або примусові робітники, депортовані зі своїх батьківщин на роботи в Німеччину, чия виробнича віддача вважалася недостатньою. Усіх їх було ув'язнено без попереднього суду, а 90 відсотків з них походили з антинацистських країн-союзників.
Головний табір було побудовано з розрахунку на шість тисяч в'язнів, але з 1944 року в Равенсбрюку ніколи не було менш ніж 12 тисяч полонянок, а в січні 1945 їх кількість сягнула аж 36 тисяч. Щонайменш 50 тисяч осіб загинуло в цьому таборі, безсумнівно тисячі зустріли свою смерть у процесі переселення до інших таборів. Головні причини смерті - недоїдання, непомірне трудове перевантаження, антисанітарія, недостатність місця у камерах, хвороби, старість та зловживання в'язнями зі сторони штату табору.
