На думку психологів, найбільш переломним моментом у житті молодої людини є сепарація від батьків. "Відправитись у вільне плавання" означає взяти на себе відповідальність за власне життя, заробіток та вибір. Кожна людина приймає рішення виїхати з рідного дому самостійно і має на це свої причини. Однак є певні економічні та культурні фактори, які визначають середній вік, у якому молоді особи зважуються на такий крок. Здебільшого це залежить від фінансових можливостей, рівня освіти, планів та виховання.
У якому віці поляки з'їжджають від батьків?
Пересічний поляк виїжджає з родинного дому у віці 28–29 років. За даними Європейського статистичного бюро (Євростат), чоловіки в Європі живуть з батьками довше, ніж жінки, які залишають родину у віці 27-28 років. Натомість чоловіки – від 29 до 30 років. Подібне відбувається і в Польщі.
В інтерв’ю для Ukrayina.pl голова профспілки "Об’єднана Альтернатива" Піотр Шумлевіч пояснює, що найбільше на такий стан речей впливає економічна ситуація.
"Немає нічого дивного в тому, що молодь у Польщі так пізно виїжджає зі своїх родинних домівок. Квартири в Польщі стосовно заробітку дуже дорогі, а молоді люди зазвичай працевлаштовані за цивільноправовими договорами. Тому вони не можуть дозволити собі не тільки купити квартири, але й орендувати її. Тому що вони часто не мають кредитоспроможності", – пояснює Шумлевіч.
Відсутність роботи та стабільності доходів посилює довготривалу економічну залежність від сім'ї. Якщо дивитися ширше, центром соціальної політики в Польщі є сім’я, а не особистість, і тому немає системних рішень, які б сприяли швидкому набуттю молоддю самостійності. Ключовим тут є дуже погано розвинений інституційний догляд за дітьми та літніми людьми, що означає, що функції догляду виконують переважно батьки. Бабусі доглядають онуків, поки можуть, а потім мамам доводиться доглядати хворих бабусь.
Українці сепаруються від батьків набагато раніше
Пересічний громадянин України залишає рідний дім у віці від 18 до 22 років. Згідно з дослідженнями, на цей крок йдуть майже 39% українців. Кожен п'ятий молодий українець покидає дім, не досягнувши повноліття. Після 29 років лише 3% громадян залишають родинне гніздечко. Більшість української молоді приймає такі рішення значно раніше. На це є низка причин.
По-перше, українці закінчують школу раніше за поляків. По-друге, швидше одружуються. По-третє, кожен другий українець заявляє, що "йде у вільне плавання", бо хоче почати самостійне доросле життя.
Навчання, як основна причина сепарації від батьків
Шкільна освіта в Україні нині триває 11 років. З 2027 року українські учні, як і поляки, навчатимуться 12 років. Нестабільна економічна ситуація в Україні спонукає молодь раніше виходити на роботу. Не кожна сім'я здатна утримувати ще одну дорослу людину під час війни.
Чверть українців головною причиною переїзду від батьків називають навчання в іншому місті. Українці починають навчання у віці від 17 до 19 років. Найкращі університети України розташовані у великих містах, тому початок навчання часто пов’язаний з виїздом із сімейного гніздечка. Це також прискорює процес пошуку пропозицій роботи молодими людьми.
Весілля - ще один привід "відправитись у вільне плавання"
Кожен п'ятий українець залишає рідну домівку через шлюб. Згідно з дослідженнями, чоловіки в Україні частіше вказують шлюб, як причину мати власне помешкання. Молоді пари, які живуть з батьками в Україні, зустрічаються не так часто, як у країнах ЄС. Найчастіше це пов’язано з поганим матеріальним становищем. Психологи також зазначають, що українкам теж важливо бути єдиною господинею в домі. З мамою нелегко ділити кухню і домашні справи, що часто стає приводом для сварок.
А яка ситуація в інших країнах Європи?
Згідно з даними Євростату, серби, іспанці, італійці та хорвати виїжджають із родинних гніздечок найпізніше. Останні живуть з батьками в середньому до 34 років. Серби до 33 років. Чоловіки в Іспанії залишають батьків у 31 рік, а в Італії – у 30. Останніми залишають батьків жінки у Словаччині, Хорватії та на Мальті. В середньому у 29 років.
Воєнний стан в Україні однозначно ускладнює проведення досліджень серед молоді. Тому останні достовірні відомості, на які ми посилаємося в цьому тексті, були проведені ще до війни.
