Олександра Курило розповідає, що переїхала до Польщі, аби бути ближче до доньки, яка є студенткою Ягеллонського університету. Спочатку, перш ніж отримати карту побиту, працювала покоївкою в одному з місцевих готелів, згодом знайшла роботу за спеціальністю: Олександра — перукарка. Вона каже, що адаптація в Польщі була для нею складною.
"Так, на початку було дуже важко, — розповідає Олександра Курило. — Я отримувала 14 злотих на годину, працювала на півставки, а лише за оренду квартири (однокімнатної кавалерки) мусила платити 1200 злотих на місяць. Окремо — плата за світло, газ. Тому мені доводилося економити на всьому, в тому числі на їжі. Зараз заробляю не набагато більше, зате фізично робота не така важка, тому маю сили підпрацьовувати у вільний час — доглядаю діток. За це платять до 20 злотих на годину".
"Зараз у Кракові дуже багато біженців з України, як і у всій Польщі. Це переважно жінки з дітьми, які пережили сильний стрес, — веде далі пані Олександра. — Поляки дуже допомагатимуть українцям. Але я все ж раджу не зловживати цим і за першої нагоди намагатися стати на ноги.
Наприклад, у Польщі є можливість відвідувати безкоштовні курси професійної перекваліфікації. Треба користатися з такої нагоди. Наприклад, я ходила на курси медсестер.
Крім цього, я дуже раджу вчити польську мову. Нехай українську, як і російську, тут багато людей розуміють, але знання польської не лише поліпшить комунікацію, а й збільшить шанс знайти кваліфіковану роботу.
Та навіть поки такої роботи немає — намагайтеся працевлаштуватися. Українцям-біженцям нині дозволено працювати навіть без дозволу на роботу. Вакансій у Польщі достатньо, це переважно некваліфікована фізична праця. Але навіть невеликі гроші, зароблені на фабриці чи на прибиранні вулиці, —це краще, ніж лише надія на гуманітарну допомогу".
"У частини українців є звички, які поляків бісять не лише в іноземцях, а й в деяких співвітчизників, — каже пані Олександра. — Наприклад, неприпустимо лузати насіння чи горіхи на вулиці, надто вже — кидати лушпиння під ноги. Також — розмовляти надто голосно в громадському місці.
Загалом кожному, хто опинився у Польщі, слід з повагою ставитися до місцевих правил: наприклад, прибирати за своїми песиками, не курити в громадських місцях — тут можуть оштрафувати за те, що закурили, ідучи вулицею".
"Моя найголовніша порада — не впадайте у відчай, — радить пані Олександра. — Так, вам зараз дуже важко. Але цей стан — не назавжди. Ви зараз у безпеці, у дружній країні. І коли Україна переможе (за це молюся щодня і щиро вірю, що саме так і буде), ви обов'язково повернетеся додому".