Kiedy myślę Ukraina, widzę państwo, które zdaje egzamin. Widzę samorządy, które okazały się prawdziwą, niemalowaną władzą. Nie czekano na decyzje i pomoc władz centralnych, samorządowcy sami organizowali ewakuacje, dbają o zapewnienie warunków przetrwania osób starszych, matek z dziećmi, chorych. Już planują, jak odbudować swoje hromady i miasta. Twarzą ukraińskiego samorządu bardzo często są kobiety.
Artykuł pochodzi z serwisu edialog.media Polsko-Ukraińskiej Izby Gospodarczej
Widzę Wiktora, który w ciągu tego roku przejechał za kierownicą 30 tysięcy kilometrów. Z Zakaparcia, z Charkowszczyzny, ze Lwowa do różnych miast Polski i w drugą stronę z pomocą humanitarną. Karetką podarowaną przez Szwajcarów, mikrobusem przekazanym przez władze Serocka, swoim samochodem.
Chwalę Diia, dzięki której relacje państwo-obywatel przeniosły się z urzędniczego "okienka" do cyfrowej chmury, której nie zniszczy rosyjska rakieta.
Widzę twarz i słyszę słowa prezydenta Wołodymyra Zełenskiego. Jego przywództwo porównują do Churchilla, Reagana, ale to przecież Zełenski- ukraiński, nie zachodni i tym bardziej nie wschodni. Symbol narodu, który w ciągu paru lat wykrystalizował poczucie jedności i godności, narodu skąpanego we krwi.
Kiedy myślę Ukraina, myślę o G20, które powinno podzielić się swoim prosperity ze zniszczonym krajem. Myślę o Unii Europejskiej, która powstała jako antidotum na wojny w Europie, a teraz musi zmierzyć się z wojną przy swoich granicach.
Ukraina przypomniała słowo "solidarność". Słowo, które jak pokazała historia Polski, było mocniejsze niż Kreml i jego dywizje. W rok po pełnoekranowej agresji Rosji na Ukrainę w eDIALOG-u i Ukrayina.pl opublikujemy kilka tekstów ukraińskich ekspertów, które przybliżą nam Ukrainę po roku.
Dariusz Szymczycha, Wiceprezes Polsko- Ukraińskiej Izby Gospodarczej
Коли я думаю про Україну, то бачу державу, яка складає іспит. Бачу сильні органи місцевого самоврядування, які довели, що є справжньою владою. Які не чекали рішень і допомоги від центральної влади, а самі організували евакуацію, подбали про забезпечення умов для виживання людей похилого віку, матерів з дітьми, хворих. Вони вже планують, як відбудовувати свої громади та міста. Українське самоврядування дуже часто має жіноче обличчя.
Я бачу Віктора, який за цей рік проїхав за кермом 30 тисяч кілометрів. З Закарпаття, з Харківщини, зі Львова до різних польських міст і назад з гуманітарною допомогою. За кермом швидкої допомоги, подарованої швейцарцями, мікроавтобуса, наданого владою Сероцька, за кермом власного автомобіля.
Я захоплююсь "Дією", завдяки якій відносини між державою і громадянином перемістилися з офіційного "віконця" в цифрову хмару, яку не знищить жодна російська ракета.
Я бачу обличчя і чую слова президента Володимира Зеленського. Його керівництво порівнюють з Черчиллем, Рейганом, але це ж Зеленський – український, не західний і тим паче не східний. Символ нації, яка за кілька років викристалізувала почуття єдності і гідності, нації, омитої кров’ю.
Коли я думаю про Україну, то думаю про країни G20, які повинні поділитися своїм prosperity зі зруйнованою країною. Я думаю про Європейський Союз, який виник як антидот від воєн в Європі, а тепер бореться з війною біля своїх кордонів.
Україна згадала слово "солідарність", слово, яке, як показала історія Польщі, є сильнішим за Кремль і його дивізії.
Минув рік після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. На порталі eDIALOG ми опублікуємо кілька текстів українських експертів, які покажуть нам Україну після року боротьби.
Даріуш Шимчиха, Віцепрезидент Польсько-української господарчої палати
