Pod koniec 2022 roku Biuro Rzecznika Praw Obywatelskich podało, że od początku inwazji na pełną skalę swoje miejsca zamieszkania opuściło ponad 14,5 mln Ukraińców. Spośród nich 11,7 mln wjechało do Unii Europejskiej. 7,7 mln jest zarejestrowanych w Europie jako osoby korzystające z ochrony tymczasowej. W Ukrainie zarejestrowanych jest 4,7 mln wewnętrznych przesiedleńców.
4,8 mln ukraińskich uchodźców jest objętych różnymi europejskimi programami ochrony. Polska pozostaje krajem o największej liczbie uchodźców z Ukrainy – 1,5 mln, następnie Niemcy – 1 mln, Czechy – 486 tys., Włochy – 169 tys., Hiszpania – 161 tys. i Wielka Brytania – 158 tys.
Co dziesiąty z tych zmuszonych do ucieczki zamierza budować swoje życie w innym kraju.
Polska była jednym z pierwszych krajów, który wyciągnął pomocną dłoń do Ukrainy i udzielił azylu 2,4- 2,7 mln Ukraińców. Ponad połowa z nich pozostaje do dziś w Polsce. Oprócz mieszkań, Polska zapewniła Ukraińcom pracę, edukację i świadczenia socjalne, a łączny koszt tych działań wyniósł 3,5 mld Euro. Większość uchodźców, znalazła pracę, zapisała swoje dzieci do przedszkoli i szkół, założyła własne firmy, studiuje w Polsce. Raczej nie wrócą do ukraińskich miast i wsi, z których niemal połowa została zniszczona przez agresora.
Według badań socjologów, 50 proc. Ukraińców, którzy wyjechali po rozpoczęciu rosyjskiej inwazji, postanowiła nie wracać do Ukrainy ze względów bezpieczeństwa. Jeśli aktywna faza wojny przeciągnie się na rok lub dłużej, jeszcze więcej osób opuści kraj, i co najmniej 5 milionów uchodźców nie wróci do domu. Wzmocnią oni europejską gospodarkę. Obecnie w Niemczech pracuje 15 proc. uchodźców, a we Włoszech 12 proc. W Polsce pracę znalazło 41 proc. Ukraińców, w Czechach – 47 proc. uchodźców.
Ukraiński Instytut Przyszłości przeprowadził badanie postaw migracyjnych Ukraińców. W najbardziej optymistycznym scenariuszu do Ukrainy wróci tylko połowa tych, którzy wyjechali po 24 lutego 2022 roku. Według badania tylko 36 proc. Ukraińców twierdzi, że ich krewni są zdecydowani na powrót do domu. Kolejne 31 proc. może wrócić, jeśli znajdzie pracę. 22 proc. w ogóle nie planuje powrotu.
Więc kiedy mówią o odbudowie, o 700 miliardach USD na nowy plan Marshalla, zapominają o tym, że w Ukrainie nie ma wystarczającej liczby pracowników do udziału w odbudowie. Im dłużej trwa wojna, tym więcej ludzi zaadaptuje się za granicą i będzie miało większe szanse na pozostanie tam.
Obecnie głównymi bodźcami do powrotu, według sondaży różnych grup socjologicznych, są ostateczny koniec wojny (51 proc.) oraz brak walk i zagrożeń z powietrza w ich rodzinnym regionie (34 proc.). Ważne są również czynniki ekonomiczne: możliwość znalezienia dobrze płatnej pracy (28 proc.) oraz wyższy standard życia na Ukrainie (20 proc.).
Co zatem powinno zrobić państwo, aby skłonić swoich obywateli do powrotu i zaangażować ich w powojenną odbudowę kraju? Zdaniem analityków, Kijów musi przekonać swoich europejskich partnerów, że powrót uchodźców to rodzaj pomocy dla Ukrainy. Im więcej osób wróci, tym szybciej będzie się rozwijać gospodarka. Przyczyni się to także do zwiększenia bezpieczeństwa w Europie i będzie oznaczało, że UE będzie musiała wydać mniej pieniędzy na odbudowę Ukrainy.
Potrzebna jest szybka powojenna odbudowa regionów, które ucierpiały. Ludzie, którzy uciekli za granicę z miast zniszczonych przez Rosję, nie mają dokąd wrócić. Nawet jeśli ich domy ocalały, to brak infrastruktury może sprawić, że miasto nie nadaje się do zamieszkania. Dlatego tylko szybka i przejrzysta odbudowa może pomóc Ukraińcom w powrocie do domu.
Kolejnym krokiem jest zapewnienie pomocy uchodźcom z dotkniętych regionów w czasie trwania odbudowy. Z badań socjologów wynika, że Ukraińcy są gotowi wrócić nawet do innych regionów niż rodzime, jeśli otrzymają wsparcie, w postaci gotówki lub dopłat.
Eksperci wskazują również na możliwość znalezienia dobrze płatnej pracy w Ukrainie jako równie ważną zachętę. W tym celu agencje rządowe, takie jak Służba Zatrudnienia, z pomocą UE mogłyby finansować kursy przekwalifikowania w stosunkowo bezpiecznych regionach Ukrainy.
Po wojnie potrzebne jest też otwarcie unijnego rynku pracy dla Ukraińców. Ukraińcy, którzy wyjechali do UE z powodu wojny, nie będą musieli kurczowo trzymać się swoich pozwoleń na pobyt w UE. Będą mieli pewność, że w każdej chwili mogą wrócić do krajów unijnych, jeśli coś im się w Ukrainie nie spodoba.
Dyrektorka Instytutu Demografii i Studiów Społecznych Ptukha Narodowej Akademii Nauk Ukrainy, akademiczka Ella Libanowa, apeluje:
"Musimy walczyć o każdą osobę, która jest gotowa wrócić do Ukrainy, bo to jest nasza przyszłość. I to jest poważne wyzwanie dla Ukrainy, bo Europa też będzie walczyć o uchodźców. Musimy o tym myśleć już dziś, a nie czekać, aż skończy się wojna. Może się okazać, że gdy się skończy, nie będzie miał kto wracać".
Wiktoria Czyrwa
TEKST POCHODZI Z EDIALOG.MEDIA, SERWISU POLSKO-UKRAIŃSKIEJ IZBY GOSPODARCZEJ
Станом на кінець 2022 року Офіс омбудсмена повідомляв, що з початком повномасштабного вторгнення з України виїхало понад 14,5 мільйона українців. З них 11, 7 млн в’їхало до країн Євросоюзу. 7,7 млн зареєстровані в Європі як отримувачі тимчасового захисту. В Україні зареєстровано 4,7 млн внутрішньо переміщених осіб.
4,8 мільйона українських біженців включені до різних європейських програм захисту. Країною з найбільшою кількістю біженців з України, як і раніше, залишається Польща – 1,5 мільйона, за нею йдуть Німеччина – 1 мільйон, Чехія – 486 тисяч, Італія – 169 тисяч, Іспанія – 161 тисяча та Велика Британія – 158 тисяч. Кожен десятий із вимушених втікачів від війни має намір будувати своє життя в іншій країні.
До слова, Польща однією з перших простягла руку допомоги Україні та дала притулок 2,3 млн українців. При цьому половина з них приїхала до країни ще до повномасштабного російського вторгнення. Окрім житла, Польща надала українцям роботу, можливість здобувати освіту, соціальні виплати, на що було витрачено 3,5 млрд євро. Переважна більшість біженців, а саме 84%, знайшли роботу, влаштували дітей у сади та школи, відкрили свій бізнес та здобувають у Польщі освіту. Вони навряд чи повернуться до українських міст і сіл, половина яких зруйнована агресором.
Як свідчить статистика від соціологів, половина українців, які виїхали після початку вторгнення рф, вирішила не повертатись до України з міркувань безпеки. Якщо ж активна фаза війна затягнеться на рік і довше, країну залишать ще більше людей – тоді щонайменше 5 мільйонів біженців не повернуться додому. Вони будуть піднімати економіку Європи. Наразі у Німеччині працюють 15% біженців, в Італії – 12%. У Польщі працевлаштувався 41% українців, у Чехії – 47%.
Український інститут майбутнього провів соціологічне опитування українців про міграційні настрої українців. За найбільш оптимістичних обставин, до України повернеться лише половина тих, хто виїхав після 24 лютого 2022 року. Згідно з дослідженням, лише 36% українців говорять, що їхні родичі однозначно налаштовані повернутись додому. Ще 31% можуть повернутись, якщо знайдуть роботу. 22% взагалі не планують повертатись.
Тож коли в Україні говорять про відбудову, про 700 млрд на «план Маршалла», забувають про одну умову, кажуть аналітики: забракне робочих рук цю відбудову проводити. З іншого боку – чим довше триватиме війна, тим більше людей адаптуються за кордоном і матимуть більше шансів там залишитись.
Наразі основними стимулами для повернення, як свідчать опитування різних соціологічних груп, – остаточне закінчення війни (51%) та відсутність боїв та повітряних загроз у рідному регіоні (34%). Важливі й економічні фактори: можливість знайти високооплачувану роботу (28%) та вищий рівень життя в Україні (20%).
То що має робити держава, аби повернути своїх громадян і залучити їх до післявоєнної відбудови країни? Найперше, за твердженням аналітиків, Київ повинен переконати європейських партнерів, що повернення біженців – це своєрідний вид допомоги країні. Бо чим більше людей повернеться, тим швидше зростатиме економіка. Це також сприятиме безпеці в Європі та означатиме, що ЄС потрібно буде витратити менше коштів на відбудову України.
Далі: швидка післявоєнна відбудова постраждалих регіонів. Людям, що виїхали за кордон зі зруйнованих росією міст, нема куди повертатися. Навіть якщо їхнє помешкання вціліло, відсутність інфраструктури може зробити місто непридатним для життя. Відтак тільки швидка й прозора відбудова має сприяти поверненню українців додому.
Наступний крок – надання допомоги біженцям з постраждалих регіонів, поки триває відбудова. Опитування соціологів свідчить, що українці готові повертатися навіть не в рідний для них регіон, якщо їм буде надана підтримка: грошова чи у вигляді субсидування житла в безпечніших областях.
Не менш важливим стимулом експерти називають і можливість знайти високооплачувану роботу в Україні. Для цього державні структури, наприклад, Служба зайнятості за сприяння органів Євросоюзу могли б фінансувати курси перекваліфікації у відносно безпечних регіонах України.
І, звичайно,– відкриття ринку праці ЄС для українців після війни. Це означатиме, що українцям, які виїхали в ЄС через війну, не потрібно буде триматися за посвідку на проживання в Євросоюзі. Адже вони будуть впевненими, що в будь-який момент зможуть знову приїхати до ЄС, якщо їх щось не влаштує в Україні.
Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України академік Елла Лібанова закликає: «Ми маємо боротися за кожну людину, готову повернутися до України, бо це наше майбутнє. І це серйозний виклик для України, бо за її біженців боротиметься і Європа. Про це треба думати вже сьогодні, а не чекати, доки закінчиться війна. Може виявитися, що, коли це станеться, вже не буде кого повертати».
Вікторія Чирва
