Документ став черговим додатком до двох існуючих стратегій до 2030 і до 2035 року. Нова стратегія саме до 2050 року має узгодити зобов’язання України та плани ЄС щодо декарбонізації. В уряді запевняють, що «документ відображає цілі Європейського зеленого курсу та базується на принципах комплексного підходу до формування та реалізації політики у сфері енергетики».
В межах цієї стратегії міністр енергетики Герман Галущенко заявив про побудову двох атомних енергоблоків-мільйонників за 10 млрд доларів упродовж 6 років. Втім, експерти дуже скептично поставилися до цих планів, адже Україна охоплена війною, має серйозну економічну кризу і втрату 90% вітрової та 50% сонячної генерації.
Екс-керівник ТОВ "Оператор ГТС України" Сергій Макогон називає стратегію набором штампів і гасел, взятих із докризових стратегій ЄС. На його переконання, будь-яка стратегія має ґрунтуватися на деяких основоположних припущеннях, таких як структура промисловості, розмір населення, обсяг споживання та інше, які до закінчення активних бойових дій складно припустити.
Низка аналітиків каже про те, що Україні нині потрібен конкретний та детальний план розвитку енергетики на найближчі рік-два, під який потрібно шукати фінансування. Постійно розраховувати на допомогу Заходу та малювати райдужні стратегії – неприпустимий інфантилізм.
Уряд говорить про важливість децентралізованого виробництва енергії, анонсує будівництво нових атомних блоків і навіть обіцяє досягнути європейського лідерства у зеленій енергетиці. Водночас учасники ринку попереджають, що замість планувати ідеальну енергосистему в майбутньому, держава має розв’язувати задачі, необхідні для виживання вже у наступному опалювальному сезоні.
«
і невідомого стану після перемоги важко планувати щось навіть на найближчі 5 років, не кажучи про 2050-й. Тому короткострокові плани та їхня реалізація мають бути у пріоритеті над стратегіями», – стверджує енергетичний експерт Олексій Хабатюк.
Генеральний директор ТОВ «Нафтогазбудінформатика» Леонід Уніговський теж вважає, що розробка довготермінових стратегій в класичному розумінні їхньої побудови зараз для України не на часі.
«У нас війна, яка суттєво змінює пріоритетність цілей. З мого досвіду участі у розробці енергетичних стратегій, а щонайменше три таких документа були створені за участі нашої компанії та мене особисто, жодна з них навіть в мирний час не була виконана більше, ніж на 30%. Чому так — окреме питання», – каже експерт.
І справді, Україна традиційно успішно розробляє стратегії розвитку енергетики – можна згадати ті, що повстали у 2006-му, 2013-му і 2015 роках. Всі вони дуже швидко втрачали сенс і швидше ставали атрибутами зміни лідерства, ніж планами реальної зміни майбутнього.
Чи не спіткає така ж доля Стратегію, розраховану на тридцять років наперед?
У міністерстві енергетики переконують, що у Стратегії практично все враховано:
– наслідки російсько-української війни та необхідність децентралізації електрогенерації для поліпшення стійкості системи,
– приєднання енергосистеми України до європейської мережі операторів системи передачі електроенергії,
– наявність новітніх технологій. А це – виробництво та використання водню в енергетичних цілях, малі модульні ядерні реактори, установки зберігання енергії тощо.
Енергетична система України зазнала великих пошкоджень від російських ракетних атак: близько половини системи пошкоджено, зруйновано 24 об’єкти генерації. До того ж традиційна вугільна енергетика вже доживає свій вік. Її частку треба замінювати на більш сучасні й нові електростанції, які будуть дружніми до екології.
"До 2050 року енергетичний сектор має бути максимально наближений до кліматичної нейтральності. Це означатиме наявність чистої енергії, подолання енергетичної бідності, розвиток інноваційної та децентралізованої енергосистеми, повноцінне функціонування національних енергетичних ринків і їх інтеграцію в міжнародні", – йдеться в національній енергетичній стратегії.
От тільки де взяти кошти? На відновлення вітчизняної енергетичної системи уряду та енергетичним компаніям, за оцінками Міністерства енергетики України, потрібно близько 11 мільярдів доларів. На поверхневий ремонт до наступної зими – один мільярд. То чи може Україна планувати якийсь масштабний проект? Експерти одноголосні: грошей немає і не очікується, а розраховувати на те, що вони прийдуть звідкись, дуже ризиковано. Тому вони сходяться на думці, що заяви міністра енергетики про плани за 6 років побудувати 2 атомні енергоблоки-мільйонники за 10 млрд доларів виглядають дещо нереальними.
