Днями з міського клінічного пологового будинку Полтавської міської ради виписали 27-річну переселенку Альону Квакіну, яка народила тут одразу трьох дівчаток.
Альона каже: діти настільки активні й просять уваги, що вона вже й забула, що таке відпочинок. Та, попри втому, не перестає повторювати, що безмежно щаслива такому подарунку з небес.
"Ми з чоловіком разом уже 9 років. З нами мешкає його 13-річний син Ярослав від першого шлюбу, який називає мене мамою, — розповідає Альона Квакіна. — У наших родинах ні в кого не було двійні, а тим паче трійні. Тож дізнавшись на восьмому тижні вагітності, що станемо багатодітними батьками, ми були у приємному шоці. Щоправда, спочатку нам казали, що буде двоє малят, але через тиждень побачили й третій ембріончик. Чоловік навіть жартував, що більше не піде зі мною до жіночої консультації — мовляв, ще четвертого малюка знайдуть на УЗД (сміється).
Якщо чесно, дехто з лікарів пропонував нам зробити редукцію, тобто зменшити кількість плодів, проте ми відмовились.
Вагітність протікала легко, на 12-му тижні нам повідомили, що народяться дівчатка. Ми готувались, купили одяг, ліжечка. А коли я була на 24-му тижні, почалась війна. Селище міського типу Старий Салтів Харківської області, де ми проживали, окупували рашисти. Декілька разів туди прилітали ракети. Тож вирішили втікати.
Дівчатка народились з різницею у хвилину.
Спочатку ми оселились на роботі чоловіка у Харкові, де було велике бомбосховище. Після того я лягла на зберігання до місцевої лікарні, та коли і її почали обстрілювати, знову довелось збирати речі. Так ми перебрались до Полтави".
Там, за словами жінки, її відразу поклали до пологового будинку, аби стежити за станом малечі та породіллі. Згодом їй провели плановий кесарів розтин.
"Крихітки народились з різницею у хвилину. Найстарша — Анастасія. Вона важила 1830 грамів та мала зріст 43 сантиметри, Дарина — 1950 грамів та зріст 43 сантиметри, Діана — 1800 та 41 сантиметр, — каже співрозмовниця. — Імена обрали на сімейній нараді. Розрізняємо поки що наших донечок за вагою!
Нині ми мешкаємо на орендованій квартирі. На жаль, грудного молока не вистачає, тому догодовуємо сумішшю. Із візочком для трійні нас виручили небайдужі люди, в яких свого часу теж була трійня хлопчиків. Вони нам його безплатно віддали. Щодня прогулюємось і мріємо, аби нарешті закінчилась війна".
Багатодітні батьки хочуть охрестити дівчаток. Але через війну майбутні хрещені роз’їхались по всій країні. Тож сім’я зробить це після нашої перемоги.
