Сепарація дітей від батьків
Психологічну сепарацію не варто плутати з фізичною. Фізична сепарація є лише частиною цього процесу, але вона не обумовлює наявність здорової психологічної сепарації.
Про це Ukrayina.pl розповіла психотерапевт Олена Гукович.
Коли варто відпускати дитину
Сепарація починається вже з раннього дитинства. Наприклад, коли дитина вчиться самостійно спати без мами, тобто проводити свій час без батьків. Пізніше вона йде до садочка, до школи, й вперше залишається в когось з друзів або з родичів в гостях ночувати. Далі вступає до університету і вибудовує своє самостійне життя.
Важлива задача батьків — сприяти цій незалежності й не перешкоджати природному розвитку дитини своєю гіперопікою, яка може виникати через власну тривожність батьків. Або власні теми, які не були пророблені з психотерапевтом.
Природно, що сепарація дітей викликає тривожність у батьків. Є декілька способів, які допомагають з цим впоратися, каже психотерапевт.
"По-перше, це саморефлексія. Треба зрозуміти, що саме приховується за вашою тривожністю, чого ви боїтеся, чи боїтеся ви змін, наскільки ви взагалі адаптивна людина і який саме страх ховається за цією тривожністю." - радить фахівчиня.
Найчастіше, наголошує спеціаліст, це страх втратити контроль, відсутність довіри до дитини або загальний тривожний та негативний огляд на майбутнє і думка, що дитина не впорається без вашої допомоги.
"Досліджуючи це питання, можна вже через це розуміння знижувати потрошку свою тривогу. Наприклад, попросити підтримки у свого партнера, говорити з друзями або з психологом", - наголосила вона.
Одним із варіантів, участь у групі підтримки для батьків. Ви можете знайти однодумців і розділити свої переживання з іншими людьми, які також виховують дітей і проходять сепарацію дітей.
Також допоможе впоратись з тривожністю таке поняття — повільне відпускання, пояснила психотерапевт. Тобто поступово збільшувати незалежність дитини, поступово розширювати сферу її відповідальності й сферу її свободи.
Етапи правильної сепарації дитини
- В ранньому дитинстві важливо заохочувати самостійність у грі, ініціативу та самообслуговування. Наприклад, з ранішнього віку дати дитині робити щось самій, імітувати якісь побутові справи у грі або давати самій роздягатись, одягатись тощо.
- У дошкільному віці важливо сприяти соціалізації з однолітками, щоб дитина виходила із замкнутого кола сім`ї й вже вчилася дружити, знайомитися з іншими дітками.
- У шкільному віці важливо підтримувати саме у шкільному житті, але без надмірного втручання та контролю.
- У підлітковому віці важлива повага до приватного простору дитини, до її вподобань та до самостійних рішень.
- І в юності також від батьків потрібна підтримка, але не обирати за молоду людину, наприклад, куди йти навчатися. Це має бути самостійне рішення дитини. Ви можете порадити, але не переконувати в іншому.
Також варто підтримувати на початку кар?єри та заохочувати до самостійного життя та самозабезпечення.
Як діяти, коли сепарація не відбулася?
Наслідки:
- Залежна поведінка. (Дитина може вирости не здатною приймати самостійно рішення і завжди буде потребувати когось поруч, хто буде приймати за неї рішення і не завжди на її користь);
- Також в людини може бути низька самооцінка, через відсутність власних незалежних досягнень, які є фундаментом самооцінки;
- І також можуть бути проблеми у побудові здорових незалежних відносин.
Отже, важливо пам`ятати, що сепарація - природний процес і відпускання дити не буде означати погіршення з нею зв`язку. Навпаки, вона укріплює самостійність та надає можливість вибудовувати здорові стосунки у майбутньому.
Раніше ми писали про те, як переселенці проходять адаптацію на новому місці. Як біженцям впоратись з подібним стресом та знайти себе - пояснює психолог. Як попередити панічні атаки читайте в матеріалі Ukrayina.pl.